Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

1 Під цим ім'ям виступає Панас Панков. Див. прим. 1 до циклу «Басни Харьковскія».

2 Як припускала Анастасія Ніженець, Донгин - це липецький мешканець із родини Догвинів, яка належала до секти духоборів [див.: Ніженець А. М. Про оточення Г. С. Сковороди у Дипцях і Валках (70-80-і роки XVIII ст.) // Радянське літературознавство. - 1983. -№ 2. - С. 34-35].

3 Це - Яків Петрович Правицький, учень і один з найближчих приятелів Сковороди. Народився в селі Жихор. У 1752-му (за іншими даними - десь у 1756-му) році вступив до Харківського колегіуму. Після закінчення колегіуму (мабуть, 1766 р. або трохи пізніше) став священиком Архангельської церкви в Бабаях (якраз на ту пору тамтешній священик Тимофій Давровський помер). Збирав і переписував твори Сковороди, листувався з філософом. Помер не пізніше 1795 р. [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 166-170].

4 Під цим ім'ям виступав сам Сковорода.

5 Трохи неточна цитата з Книги пророка Михея 4: 2. Пор.: прїидйте, в^ыде/иъ нл гбрХ гднгс. Див. також: прїидйте, й в^ыде/иъ нл гбрХ гдню (Книга пророка Ісаї 2: 3).

6 Книга пророка Михея 4: 2.

7 Варіація на тему Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12 Пор.: йкш н^ств наша врЗнв къ крбви Й П/ІОТИ, НО КЪ НіічЗ/ІШ/ИЪ Й КО B/idCTE/ИЪ (Й) КЪ /ИІрОДержЙте/іб/ИЪ Т/ИВІ в^ка СЄГШ, КЪ дХ^ОВШ/ИЪ ВЛОБВІ ПОДНеБ(5СНЕІ/ИЪ.

8 Говорячи про "власть тмы", Сковорода, очевидно, має на думці слова: й^вЗви нЗсъ СЗ В/іЗсти тє/Инеіа (Послання св. ап. Павла до колосян 1: 13).

9 Парафраза Апокаліпсису 1: 18. Пор.: й вы^ъ /иертвъ, й се, жйвъ єс/ив.

10 Пор.: "Разошелся ум по закоулкам, а в середине ничего не осталось" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 437].

11 Ідеться про епізод із Книги пророка Єзекіїля 3: 1-3. Див.: И рече ко /инѣ: сьше ЧЄ/ЮВ^ЧЬ, СН^ЖДЬ СВИТОКЪ сей, Й Йди Й рцьі СЫНШ/ИЪ ІЙ/ібВЫ/ИЪ. И (Явер^б^Ъ QJCTd /ИОА, й напнта /ИА свйтко/иъ сй/иъ й рече ко /инѣ: сьше чє/іов^чь, оуст'а твоа сн^датъ, й чрево ТВОЄ НЛСЫТИТСА CEHTKd СЄГШ ДЛННЛГШ тевѣ, й снѣдб^ъ ЄГШ, й высть во оуст^ъ /ИОИ^Ъ Йкш /Иедъ С/МДОКЪ.

п Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 103. Пор.: К6/іь сладка гортлни /ИОЄ/ИХ словеса

ТВОА.

13 Сковорода має на думці слова: Єсть пХть, иже /ИнЙтса челов^кш/иъ прлвъ выти, пос/іѢднаа же єгш при^бдАтъ во дно (Книга Притч Соломонових 14: 12).

14 Дат. prospectimis - 'видноколо'.

15 Див. прим. 39 до циклу «Басни Харьковскія».

16 Парафраза Апокаліпсису 1: 18. Пор.: й вы^ъ /иертвъ, й се, жйвъ есмь.

17 Книга Псалмів 144 (145): 9.

18 Піррон (гр. Пѵррсоѵ) (бл. 360-270 pp. до н. е.) - давньогрецький філософ, засновник скептичної школи. Як свідчив Діоген Даерцій (IX, 69, 107), його послідовників називали "пірронівцями" (за ім'ям їхнього зверхника), а також "апоретиками", "скептиками", "ефектиками" й "зететиками" - за основними принципами їхньої науки. Зрештою, усі ці принципи зводяться до того, що треба утримуватися від суджень, і це принесе спокій [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. -Москва, 1979. - С. 381, 393]. Сам Піррон нічого не писав. Про його науку докладно знаємо

з трактату Секста Емпірика «Пірронові засади» [див.: Секст Эмпирик. Сочинения: В 2 т. -Москва, 1976. - Т. 2. - С. 207-380].

19 Якийсь філософ відлупцював чоловіка, котрий, щоб довести, що рух є, став ходити. Діоген Даерцій (VI, 39) свідчив, що так робив кінік Діоген: "...коли хтось стверджував, що руху нема, він звівся й почав ходити" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 246]. Те саме в Секста Емпірика (Проти фізиків, II, 68-69): "...один зі старих кініків [Діоген] на силогістичні міркування, спрямовані на заперечення руху, нічого не відповів, але встав і пройшовся, оприявнюючи тим самим глупоту софістів" [Секст Эмпирик. Сочинения: В 2 т. - Москва, 1976. - Т. 1. -С. 327-328].

20 Фразу въ потопі вбдъ /инбги^ъ узято з Книги Псалмів 31 (32): 6.

21 Пор.: "їхав на обід, але й вечері не застав" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Баїмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 192].

22 Пор.: "Хто спішить, той людей смішить" [Номис, № 5581; Франко, № 24709]; "Поспішиш - людей насмішиш" [Франко, № 21036; Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 530].

23 Див. прим. 177 до діалогу «Наркісс».

24 Див.: Євангелія від св. Матвія 7: 26-27.

25 Неточна цитата з Дій св. апостолів 2: 4. Пор.: начаша г/мгб/мти йны/ии а^ыки.

■ I * / / / ы

26 Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 2. Пор.: ШрыгнХ сердце /иое слово влаго, глаголк луч* А^ЛЛ /ИОА цреви: А^ЫКЪ /ИОЙ трость книжника скорописцю.

27 Образ книжника-скорописця зринав, зокрема, тоді, як мова заходила про богодух-новенність Святого Письма. Біблійні книги, зазначав, наприклад, Георгій Кониський, "словом Божіим и Богодухновенным Писанієм потому называются, что Дух Святый вдохнул оныя пророком и апостолом, и язык их (как о себѣ пророк Давид написал) был трость, то єсть перо книжника скорописца самаго Бога" [Кониський Г. Слово в недВлю Великаго поста// Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Бѣлорусскаго. -Санкт-Петербург, 1835. - Ч. 1. - С. 96].

28 Неточна цитата з Книги пророка Єремії 17: 9. Пор.: Г/іХбоко сердце (чє/іов^кХ) гтє ВС^^Ъ, Й Че/ІОВ^КЪ єсть.