Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

30 Книга Псалмів 106 (107): 26.

31 Книга Йова 22: 16.

32 Можливо, Сковорода має на думці слова: всй вкХпѣ погйвнХтъ (Книга пророка Ісаї 31: 3).

33 Книга пророка Ісаї 40: 6.

34 "Сноп травы" - це 414-та емблема зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Связка сВна» (підпис: "Се все твло. Кромѣ сВна нВт ничего. Тако всякая плоть. Hoc omnis саго") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 104-105].

35 Парафраза Книги пророка Ісаї 61: 3. Пор.: дати П/МчХцш/ИЪ сїшнл слакИ В/И^стш пепе/іа, помауанїе вссміа П/ілчХцш/ИЪ.

36 Книга пророка Ісаї 35: 6.

37 Парафраза Книги пророка Ісаї 26: 19. Пор.: ВоскреснХтъ /иертвїи й востлнХтъ.

38 Книга пророка Єремії 13: 17.

39 Книга пророка Михея 7: 17.

40 Послання св. ап. Павла до ефесян 5:14.

41 Очевидно, Сковорода має на думці слова: огнь й жХпє/ГЬ, й дХ^ъ вХренъ члсть чаши й^ъ (Книга Псалмів 10 (11): 6.

42 Неточна цитата з Книги Псалмів 87 (88): 6. Пор.: йкш й^веннїи спацли во грбвѣ.

43 Римування чужих та питомих слів на взір "Ной :: гной" у старій Україні належало до улюблених школярських грашок [див.: Чижевський Д. І. Історія української літератури. -Київ, 2003. - С. 369].

44 Книга пророка Ісаї 26: 19.

45 Див.: Дії св. апостолів 9: 32-35.

46 Сковорода має на думці слова: таш^а, йже ікауаема Г/МГО/ієтса сернсі (Дії св. апостолів 9: 36). Образ Тавіти зазвичай зринав у ході розгортання "воскресенського" мотиву, як-от в Івана Величковського: "Внезапу Тавиѳу мертву воскрешаєт/ и сим чудом в вѣрѣ народ утверждаєт" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 134].

47 Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 26: 19. Пор.: вост<жХтъ иже во гров^^ъ.

48 Парафраза Апокаліпсису 11: 10. Пор.: И живХцли нл уешй во^р^дХкітсА й во^вєсє/іатса. Див. також: й во^р^дХкітсА йже нл ^е/И/ій (Книга пророка Ісаї 26: 19).

49 Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Останнє слово має форму:

ЧЄ/ІОВ^Кіі.

50 "Радісна звістка" (гр.). В «Учительній Євангелії» 1637 р. це слово потрактоване так: "Євангеліє єст слово грецкоє, по-славенску вьікладаєтся 'благовѣстіс', а нашим языком руским 'доброє ознайменіє' або 'добрая вѣсть"' [Євангеліє учителноє. - Київ, 1637. -С. 827].

51 Історію Навала див.: Перша книга царств 25: 1-42. Навал постає жорстоким, злим і грубим чоловіком. При тому в тексті Біблії спеціально підкреслено, що його ім'я цілком відповідає його ж таки вдачі: "Навал ім'я йому, і глупота (nobalaз ним" (Перша книга царств 25: 25). Слово nabal означає "дурний", "поганий" [The Brown-Driver-Briggs Hebrew and English Lexicon. - Peabody, Mass., 1999. - P. 614-615; The Interpreter's Dictionary of the Bible. - Nashville, 1989. - Vol. 3. - P. 491] (див., наприклад: П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 32: 6); "низький" за суспільним становищем, "той, що діє безчесно"; "нікчема", "нечестивець", "безумець", тобто той, чиї думки та слова спрямовані проти Бога (див.: Книга Йова 2: 10; Книга Псалмів 13 (14): 1 та ін.). Сковорода тлумачить це ім'я, спираючись, найімовірніше, на Септуагінту й Вульгату, де воно подане різними словами

зі значенням "дурний, нерозумний". Наприклад, слово поЬа]аь з Першої книги царств 25: 25 у Септуагінті перекладено як афрооѵѵг], у Вульгаті - stultitia. Щоправда, ужитого Сковородою слова оцюѵоос, у Септуагінті, здається, нема.

52 Дурний, тупий (лат.).

53 Гр. фіАдаофос, - 'той, хто любить мудрість'. Як свідчив Діоген Даерцій (1,12), "філософію філософією, а себе філософом уперше став називати Піфагор" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 66]. Слід сказати, що в Україні часів бароко любов до мудрості поставала, зрештою, не чим іншим, як любов'ю до Бога, адже, як казав іще Іван Дамаскин у своїй «Діалектиці», справжньою Мудрістю є Бог [див.: Йоана Дамаскина діалектика, або логіка // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 126; див. про це: Tatarkiewicz W. Historia filozofii. - Warszawa, 1970. - T. 1. - S. 162]. Отже, філософ - це той, хто любить Бога. Як зазначав, наприклад, Іоаникій Галятовський у другому казанні на пошану Івана Богослова: "Святый апостол Іоан маєт в себѣ філософію, любов мудрости, и єст філософ, любячій мудрость, бо любил он Мудрость Бозскую, Христа, Збавителя нашего..." [Галятовський І. Ключ разумѣнія. - Дьвів, 1665. - Арк. 455 (зв.); докладніше див. про це: УшкаловЛ. "Бо ж любив він Мудрість Божу" // УшкаловЛ. З історії української літератури ХѴІІ-ХѴІІІ століть. - Харків, 1999. - С. 121-134]. Варто зазначити, що в середньовічній традиції поетів часто називали sophista або sophus [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. - Дьвів, 2007. - С. 233].

54 Ототожнення поета й пророка особливо помітне в римській традиції, де поета називали vates - 'провісник'.

55 Пор.: "Орел орла плодить, а сова сову родить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 291]; "Свинья не родит бобра, а сова не высиживает орла" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 722]. Орел протиставляється сові і в класичній літературі: досить пригадати хоч би одну з епіграм Марціала (Епіграми, X, 100, 4) [див.: Марк Валерий Марциал. Эпиграммы / Пер. с лат. Ф. Петровского. - Москва, 1968. -С. 311], добре знану в старій Україні [див., зокрема: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 453].

56 Гр. noLrjii)(; означає "творець". Феофан Прокопович у своїй поетиці пояснював його так: