Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко

Деінде таджики вважали, що чільтан уночі крадуть немовлят і худобу, забирають їх у своє гірське пристанище. У туркменів і узбеків чільтан – також покровителі юнаків, у Хорезмській оазі – покровителі води і (як і у гірських таджиків) покровителі кондитерів, у уйгурів – перші шамани і покровителі шаманів. За уявленнями деяких груп узбеків і таджиків, чільтан – шаманські духи-помічники, близькі до кирк киз (у узбеків інколи ототожнюються з ними, в таджицьких міфах чільтан і сорок дів разом гуляють і танцюють у період цвітіння рослин).

У мусульманській міфології одне з імен диявола, а також одна з категорій джинів. Слово «шайтан» зрідні біблійному терміну «сатана». Зауявленнями мусульман, кожну людину супроводжують ангел і шайтан, які спонукають її відповідно на добрі і нечестиві діяння. Шайтани можуть з'являтися у людській подобі, інколи мають імена. Розповсюджене повір'я, що поети і пророки повторюють слова, якими їх напучує шайтан. Можливо, що в уявленнях про шайтана іслам зберіг пам'ять про деякі давні божества Аравії.

Мерв. Міст на ріці Мурґаб

«Розповідають, що Коркут-ата мріяв зробити собі такий музичний інструмент, на якому можна було б виконати будь-яку мелодію. Довго мучився він, вибираючи потрібне для цього дерево, та нічого не виходило. Якось, блукаючи лісом у пошуках такого дерева, він побачив шайтанів. Ті попросили його показати їм музичний інструмент, який він майстрував. Вдавши, що він іде з лісу, Коркут-ата обійшов їх стороною, підкрався тихцем і почав слухати, про що вони говорять. А вони говорили якраз про нього: «Коркут-ата не зможе зробити кобиз, тому що він не знає, що його неможна виготовити із звичайного дерева. Треба взяти стовбур сухого дерева лохжіде (мілкий кущ, що росте в тугаях), зламаного диким кабаном, зробити з нього жолобок, обшити шкурою крикливого верблюда, виготовити струни з хвоста жеребця, що голосно ірже, закріпити їх на підставці з сухого відламку гарбуза і натерти струни клеєм рослини сасик-курай (шерешник), – це був би справжній кобиз!» Коркут-ата підслухав усе те і зробив, як говорили шайтани. У нього вийшов дуже гарний кобиз. Ось чому Коркут-ата вважається «піром» (покровителем) тих, хто грає на кобизі».

Мерв. Туркменський аул

«У туркменів є міфічна істота «ювдархо» (ювха + аждарха), зображується як величезна гадюка, яка ковтає все, що їй попадеться».

У міфології туркменів і узбеків, башкир і казанських татар (юха) демонічний персонаж, пов'язаний з водною стихією. Ювха – прекрасна дівчина, в яку перевтілюється аждарха, яка не бачила людину 80 років (у татар – 100, а то й 1000 років). 40, 80 – у туркменів магічні числа. Ювха може показуватися в личині будь-яких тварин і предметів, але найчастіше у фольклорі і міфах вона постає в образі гарної юнки, красуні, пері. У туркменських міфах (також у міфах узбеків Хорезму) ювха своєю звабливістю привертає увагу багатьох чоловіків, за одного з них виходить заміж. Перед цим ювха виголошує чоловікові умови співжиття: він не повинен дивитися, як вона розчісує волосся, не гладити по спині, обов'язково виконувати омовіння після близькості. Порушивши умови, чоловік виявляє зміїну луску на її спині, бачить, як, розчісуючи волосся, вона знімає голову. Якщо не погубити ювху протягом 40 днів, вона з'їсть свого чоловіка (але убити її можна тільки у безводному місці).

У міфах «поїдання» відбувається або поступово шляхом задоволення її нестримних сексуальних потреб, або ж у прямому смислі. Тюркська назва цього персонажу похідна від дієслова «ювутмак» – «ковтати, затягувати в себе». Відома малорозповсюджена назва – ювдарха, яка прямо вказує на її «поїдальні» функції. У народі «ювха» називають легковажних жінок.

Ювха – найвища категорія магічних перевтілень змій.

У часі відбулося змішування двох різних категорій: ювхи і пері, чи деяке отуречування давньоіранського персонажа пері. Даючи згоду на шлюб, окрім трьох основних вимог, які ювха-пері висуває, боячись викриття її нелюдської природи (не дивитись, як вона розчісує волосся, так як для зручності вона знімає голову; не гладити її по спині навіть у хвилини інтиму, тому, що там приховані залишки зміїної луски; не дивитись