Історія без міфів. Бесіди з історії української державності - Раїса Петрівна Іванченко

1677 рік. Московський Патріарх Іоаким наказав із українських книг знищити листки, які мають відмінність від книг московських.

1689 рік. Синод заборонив Києво–Печерській лаврі друкувати перший том “Четьї мінеї” Дмитра Ростовського.

1690 рік.Московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а перший том книги “Четьї мінеї” звелено спалити.

1693 рік. Лист Московського патріарха до Києво–Печерської лаври про заборону будь–яких книг українською мовою.

1709 рік. Указ Петра І про заборону друку книг українською мовою, а книги, друковані церковнослов’янською мовою, звіряти з російським виданням, щоб у них “ніякої різниці не було”.

1720 рік. Указ Петра І, щоб знову книг ніяких, крім церковних попередніх видань, на Україні не друкувати, а ті старі книги з книгами великоросійського друку звіряти, щоб ніякої відмінності й особливого наріччя в них не було.

20 грудня 1720 року. Петро І видав указ київському губернатору князю Голіцину, щоб “… во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть й забрать древние жалованные грамоты и другие курйозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные”.

1721 рік. Наказ Синоду надсилати книги з українських друкарень у “синодальну контору” для виправлення їх згідно з російськими вимогами та вимовою й завірення клеймом цензора.

1724 рік. Друкарня Києво–Печерської лаври оштрафована на одну тисячу карбованців за друкування книг, не у всьому схожих з великоросійськими. На таку ж суму і за таку ж “провину” оштрафовано і чернігівську друкарню, яку перевезли до Москви.

1725 рік. Наказ Петра І про переписування на Україні державних постанов та розпоряджень з української мови на російську.

1740 рік. Російська імператриця Анна Іоаннівна створила Правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського та запровадила російську мову в діловодстві на території України.

Переписи 1740–1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини на 1094 села припадало 866 шкіл із викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, який заборонив навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні.

Уже перепис 1897 р. показав, що в Україні на 100 осіб було лише 13 письменних.

1755 рік. Синод наказав Києво–Печерській лаврі перекласти на російську мову “Четьї мінеї” св. Дмитрія Ростовського та “Києво–Печерський патерик”.

1763 рік. Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво–Могилянській академії.

1764 рік. Скасування Катериною ІІ українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально–культурних закладів та усунення від влади україномовних чиновників.

1765 рік. Ліквідація Катериною II козацького устрою та козацьких шкіл на Слобожанщині.

1766 рік. Синод видав суворий указ Києво–Печерській лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються й дозволені Синодом.

1769 рік. Синод заборонив Києво–Печерській лаврі друкувати букварі українською мовою і наказав відібрати у людей ті букварі, які були вже на руках.

Після скасування Канцелярії міністерського правління малоросійських справ у м. Глухові з неї вилучені та перевезені до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час “розорення Січі генерал–поручиком Текелією у скрині під престолом Січової церкви”, опинилися в Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

1882 рік. Катерина II створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням яких було запровадження єдиної форми навчання та викладання російської мови в усіх школах імперії.

1884 рік. Синод наказує митрополитові Київському і Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи учителів Києво–Могилянської академії за відхід від російської мови. Наказ Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському ввести в Києво–Могилянській академії та в усіх школах України російську мову викладання, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

1885 рік. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російська мова заведена в усіх школах України.

1886 рік. Синод знову наказує митрополитові Київському контролювати Лаврську друкарню, щоб ніякої відмінності з московськими виданнями не було, а в Києво–Могилянській академії негайно ввести систему навчання, узаконену для всієї імперії.

1789 рік. У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано “Порівняльний словник усіх мов”, у якому українська визначається як російська, спотворена польською.

1811 рік. Закриття Києво–Могилянської академії.

1847 рік. Розгром Кирило–Мефодіївського братства, яке порушувало питання народної освіти.

1853 рік. Покалічено видання “Літопису” Грабянки.

1859 рік. “Абеткова війна” 1859 року розпочалася внаслідок того, що намісник Галичини граф Голуховський запропонував увести в українську писемність латинський алфавіт. Це сколихнуло галицьких українців, посилило боротьбу за національне відродження.

1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково–політичного журналу “Основа”.

1863 рік. Валуєвський циркуляр: “Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії”.

1864 рік. Тисячі пудів архівних матеріалів вивезли до Москви після судової реформи 1864 року. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 року, туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.