Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 - Джеймс Мейс

448

Мирослав Шкандрій зазначає, що за спогадами Антоненка-Давидовича десять тисяч лише в самому Києві вказали «письменник» у графі «професія» під час перепису 1922 р. (У тексті Антоненка-Давидовича, на який посилається Мирослав Шкандрій, справді є такі рядки: «У самому тільки Києві під час міського перепису населення людності 1922 року десять тисяч душ назвали себе за фахом письменником!». Утім, іронічний коментар у наступному абзаці свідчить про те, що у статистці цей казус ніде не зафіксовано: «Жодна статистика не зважувалася взяти їх на облік, бо число «літературних посполитих» серед письменної української людности разюче переважало б тих невинних, що ще не вкусили від древа літературного добра і зла» (див: Антоненко-Давидович Б. Здалека і зблизька: Літературні силуети і критичні нариси. К.: Радянський письменник, 1969. С. 200.). Насправді міський перепис населення було проведено в березні 1923 р. Поряд із завданням визначити демографічні показники міст, він був орієнтований на з’ясування стану промисловості та торгівлі. Питання в опитувальнику стосувалися не лише основних, а й допоміжних занять. Тому вказівка на такий «письменницький» фах, хоча б як допоміжне заняття, цілком можлива. Однак через промислову спрямованість перепису підраховано й опубліковано було дані лише з виробничих та торгових професій. Дані про Київ тут: Всесоюзная городская перепись 1923 года: [В 2-х вып.]. Москва : 1923. Вып. 2: Краткая промышленная характеристика городов и поселений городского типа. 1926. С. 459–463. Зрозуміло, що професії «письменник», втім як і «вчитель» чи «актор» і т. ін., там не зазначено. — у дужках прим. наук. ред.)

449

Тетяна Кардиновальська, вдова Сергія Пилипенка, розповідала мені, що в 1920-х роках із популярним письменником Володимиром Сосюрою обходилися, «мов із Елвісом Преслі», й що жінки інколи навіть непритомніли в його присутності. Сцену спілкування двох молодих жінок, які розглядали на одній зустрічі присутніх, описано в оповідці Остапа Вишні:

— ононон! Панч! Правда, не похожий! (В оригіналі — «он-он-он. Поет! Правда, не похожий!». Тобто, слово «поет» Автор замінив прізвищем «Панч». — у дужках прим. наук. ред.)

— Не похожий…

— А он Тичина… Бачиш, он там за стіл заховавсь?!

— Та де?!

— Та он! Бачиш, он за ніжкою пенсне видно… Ото Тичина…

— Так ото він такий? Дивись — і в штанях… А які вірші пише… Він жонатий?.. Дай насіння…

Цитата за: Остап Вишня. Твори : в 7 т. Київ, 1963. Т. 1, С. 227–228. Оповідку «Понеділок (монументальна фотографія-шарж)» вперше опублікувало видання «Література, Наука, Мистецтво» 28 жовтня 1923 року, і згодом «Плуг» — 1924 року, № 1, С. 150–154.

450

Наприклад, коли провідний український партійний критик Володимир Коряк нападався на твори Микола Куліша, той зміг скористатися заступництвом впливового захисника — Скрипника. Якби не це, Куліш міг би справді вскочити в серйозну халепу. Та навіть іще 1922 року, як зауважував Хвильовий, Коряк міг побігти до ДПУ та організувати арешти тих письменників, які йому не подобалися. Див: Чапленко, Василь. Пропащі сили: українське письменство під комуністичним режимом 1920–1933. Вінніпег, 1960. С. 26, 27.

451

Білецький, Л. Умови літературної праці на Україні (1919–1926). Нова Україна. 1927. № 10–11. С. 68.

452

Див. Luckyj, George S. N. Literary Politics in the Soviet Ukraine, 1917–1934. New York : Columbia Univ. Press, 1956. Pp. 323.

453

Там само. С. 36.

454

Ведміцький, Олександр. Літературний фронт (1919–1931): Матеріали до схеми розвитку літературних організацій на Радянській Україні. Літературний архів. 1931. Кн. 4–5. С. 111–112. Широкий огляд руху Пролеткульту див. у: Fitzpatrick, Sheila. The Commissariat of Enlightenment: Soviet Organization of Education and the Arts Under Lunacharsky, October 1917–1921. Cambridge, 1970. Pp. 89–109, 238 et passim.

455

Коряк, Володимир. Етапи. Жовтень. 1921. № 10. С. 94 (в англомовному тексті вказано С. 162, але то загальна кількість сторінок у журналі. Цитату взято зі С. 94. — у дужках прим. наук. ред.). Цитовано за: Якубський, Борис. Українська література за десять років революції. Гарт. 1927 р. № 6–7. С. 125.

456

Доленґо, М. Київ та Харків — літературні взаємовідношення. Червоний шлях. 1923. № 6–7. С. 151.

457

Семенко М. Мистецтво як культ. Червоний шлях, 1924, № 3, С. 224–226, 228–229 (публікація з приміткою «Стаття дискусійна». — у дужках прим. наук. ред.); / Semenko, Michae Die Kunstist Tot / Лейтес, А., Яшек, М. Десять років української літератури (1917–1927) / за ред. С. Пилипенка; Інститут Тараса Шевченка — [Харків] : Держвидав України, 1928. Т. 2. Організаційні та ідеологічні шляхи української радянської літератури. С. 117.

458

Про робселькор у: Guski, Andreas. Zur Entwicklung der Sowjetischen Arbeiterund Bauernkorrespondentenbewegung 1917–1932. / Eberhard Knödler-Bunte and Gernot Erler, eds., Kultur and Kulturrevolution in der Sowjetunion. West Berlin. 1978. Pp. 94–104. Шалнін, В. у: Від робкорства до «Гарту» (Краматорськ, Донбас). Культура і побут (додаток Вісти ВУЦВК). 1925. 16 квітня. С. З, наводить приклад того, як організації «Гарту» часто виростали з руху робкор, забезпечуючи керівництво та організаційну структуру для робітничих кореспондентів. Безсумнівно, схожі відносини були між багатьма локальними організаціями «Плугу» та селянськими кореспондентами.

459

Яловий, М. Перші хоробрі. Червоний шлях. 1923. № 9. С. 111–119. Фраза з вірша Еллана-Блакитного: «Ми — тільки перші хоробрі, / Мільйон підпирає нас».

460

Лейтес, А., Яшек, М. Десять років української літератури (1917–1927) / за ред. С. Пилипенка; Інститут Тараса Шевченка. — [Харків] : Держвидав України, 1928. Т. 2. Організаційні та ідеологічні шляхи української радянської літератури. С. 27–28. Також є розширений другий випуск цієї праці, опублікований 1930 року. Якщо не зазначено інше, всі посилання на перший випуск.

461

Лавріненко, Юрій. Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933: Поезія-проза-драма-есей. Париж, 1959. С. 138.

462

Ведміцький, Олександр/ Літературний фронт (1919–1931): Матеріали до схеми розвитку літературних організацій на Радянській Україні. Літературний архів. 1931. Кн. 4–5. С. 114; Luckyj. Literary Politics. Р. 47.

463

Півторадні, В. І. Українська література перших років революції (1917–1923 рр.) Посібник для студентів-заочників філологічних факультетів педагогічних інститутів і університетів. Київ : Радянська школа, 1968. С. 135–143.

464

Блакитний, В. Без маніфесту. / Лейтес, А., Яшек, М. Десять років української літератури (1917–1927) / за ред. С. Пилипенка; Інститут Тараса Шевченка, — [Харків] : Держвидав України, 1928. Т. 2. Організаційні та ідеологічні шляхи