Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933 - Джеймс Мейс

(У вказаному огляді М. Доленґо писав про «заздалегідь усталений погляд на вільну Академію, як на вищу школу укр. літератури», який, втім, сам він не поділяв. Закінчив цей огляд він такими словами: «Загалом кажучи, альманах не дав жодної довершеної художньої речі (виключаючи хіба «Чистила мати картоплю» П. Тичини). Зовнішній вигляд книжки приємний». — у дужках прим. наук. ред.)

496

Ган, О. Трагедія Миколи Хвильового. Б. м.: Прометей, б. р. С. 8, 12, 16–21, 32. Див. також: Костюк, Григорій. Микола Хвильовий: Життя, доба, творчість / Хвильовий, Микола. Твори: в 5 т. Т. 1. Нью-Йорк, Балтимор-Торонто, 1978: Об’єднання Українських Письменників «Слово». Українське Видавництво «Смолоскип» ім. В. Симоненка. С. 15–106.

497

The Rise of Ukrainian Political Parties in Russia, 1900–1907: With Special Reference to Social Democracy. О. Phil, thesis : University of Oxford, 1981. P. 34.

498

Ковалевський, Микола Миколайович. При джерелах боротьби: спомини, враження, рефлексії. Вступ. ст. Іммануель Бірнбавм. Іннсбрук : Накладом Марії Ковалевської, 1960. С. 146.

499

Див. Luckyj, George S. N. Literary Politics in the Soviet Ukraine, 1917–1934. New York: Columbia Univ. Press, 1956. P. 26. Оригінальний документ у: Лесь Курбас, Молодий театр. Робітнича газета. 1917. 23 вересня. С. 3. Критично важливий пасаж звучить так: «В літературі нашій, що досі найбільш ярко відбивала громадянські настрої, ми бачимо після довгої епохи українофільства, романтичного козаколюбства і етнографізму, після «Модернізму» на чисто російських зразках зворот великий, єдино правильний, єдино глибокий. Се зворот прямо до Європи і прямо до себе. Без посередників і без авторитетних зразків. В Мистецтві шлях єдиний».

500

Зеров, Микола. До джерел: історично-літературні та критичні статті. Репринт Стейт-Коледж, Пенсильванія, 1967. С. 8.

501

Pylypenko, S. Odvertyj lyst do vsix, xto cikavyt’sja cijeju spravoju. Червоний шлях. 1924. № 6–7. C. 267–268 (Він написав це своєю власною версією латинки); Johansen, Mexajlo. Пристосування латиниці до потреб української мови. Червоний шлях. 1923. № 9. С. 167–169 (покращена версія Пилипенка); Ткачук, І. Невідкладне завдання (до справи заведення латинського алфавіту в українськім письмі. Червоний шлях. 1924. № 4–5. С. 245–247; Де-які уваги з приводу пристосування латиниці до потреб української мови (В порядкові обговорення). Література, Наука, Мистецтво (додаток Вісти ВУЦВК). 1924. 16 березня. С. 1. (В оригіналі помилково вказано 1927 р., у нашому виданні цей хибодрук виправлено. — у дужках прим. наук. ред.)

502

Цікавий розгляд впливу Шпенґлера на Хвильового див. у: Голубенко, Петро. Хвильовий і Шпенґлер. Сучасність. Т. 3. 1963. № 5. С. 53–70.

503

Хвильовий, Микола. Камо грядеши: памфлети. Харків : Книгоспілка, 1925. С. 7.

504

Там само. С. 5–12.

505

Там само. С. 18.

506

Там само. С. 12–18.

507

«На посту» та «Октябрь» були друкованими органами Пролеткульту ВАПП (точніше — її московської організації). Пізніше «На посту» було реорганізовано у видання «На Литературном посту». — у дужках прим. наук. ред.). Дослідження стану «напостизму» на пізньому своєму етапі див. у: Brown, Edward J. The Proletarian Episode in Russian Literature, 1928–1933. New York, 1953.

508

Хвильовий, Микола. Камо грядеши: памфлети. Харків : Книгоспілка, 1925. С. 21.

509

Там само. С. 23–29.

510

Там само. С. 30.

511

Там само. С. 31–32.

512

Там само. С. 33.

513

Песимістичний погляд Хвильового на Радянський Союз тих днів, мабуть, найкраще відображено в його вступі до збірки поезій Блакитного, який часто цитують і за який на Хвильового часто нападалися: «Бо й справді: громадянська війна скінчилась. Комунар (ясніше, лірик) не зрушив „бетонносвітові підпори“. Замість „Червоних зір“ „над розвіяністю хмар“ замаячив безвихідний неп, з його диким бюрократизмом і гладкими непманами. Розумом, „чистим раціо“ комунар робить математичні викладки, збирає статистичні дані для певних реальних прогноз і переконується, що „все добре — не плач“, що хоч як, а ми „маємо ясні крицеві надії“, що панікери ніколи не можуть бути переможцями, але його серце зовсім іншої співає…». Цитовано: Хвильовий, М. Вас. Еллан. Передмова до: Еллан В. Поезії, Харків, ДВУ, 1927, С. 18–19, лапки з оригіналу.

514

Хвильовий, Микола. Камо грядеши: памфлети. Харків : Книгоспілка, 1925. С. 36–37.

515

Там само. С. 41.

516

Там само. С. 42.

517

Там само. С. 50.

518

Там само. С. 50–64.

519

Шляхи розвитку сучасної літератури. Диспут 24 травня 1925 р. Київ : Культкомісія місцкому УАН, 1925.

520

Там само. С. 7–14.

521

Там само. С. 23–29.

522

Там само. С. 22–23, 35, 40–42.

523

Там само. С. 35–38, 43–54.

524

Luckyj, George S. N. Literary Politics in the Soviet Ukraine, 1917–1934. New York : Columbia Univ. Press, 1956. P. 93.

525

Омелько Буц. Шляхи розвитку укр. літератури. Культура і побут (додаток до «Вісти ВУЦВК»). 1925. 9 серпня. С. 3. (Насправді то була не «стисла версія диспуту», як на це в тексті вказує Автор, а жартівлива. І у неї, зрозуміло, був автор — Омелько Буц (псевдонім Олекси Слісаренка), який у підписах під іншими дописами нерідко додавав «професор скотарства та ветеринарії». Тому в нашому виданні в посилання внесено відповідні зміни, тобто вказано автора статті. Для розуміння жартівливого тону, в якому описано цей диспут, подаємо початок статті (орфографію та граматику збережено): «Од популяризатора: Стенограма диспуту мало зрозуміла масам, а то навіть і співучасникам диспуту. Хіба, напримір може Меженко зрозуміти власну доповідь? Звичайно, ні! А коли так, то популяризувати треба. Переднє слово: Диспутувати власно кажучи давно свербіло та небуло за що зачепитись. Аж ось т. М. Хвильовий „дунув“ статтю». — у дужках прим. наук. ред.)

526

Десняк, Вас. Критичні уваги про наші журнали. Життя і революція. 1925. № 6–7. С. 117–123; продовження: Десняк, Вас. Огляд журналів. Життя і революція. 1925. № 8. С. 77–81.