Квіти в легендах і переказах - М. Ф. Золотницький
Гібридів цих троянд тепер тисячі. Серед них такі красуні, як Ульріх Бруннер, Американська красуня, фрау Друшкі...
Усі ці чайні, бурбонські та ремонтантні троянди одержали свої назви від міст, місцевостей або осіб, котрим були присвячені, а тому багато з них також мають свою цікаву історію.
Чи знаєте ви, наприклад, чарівну, ніби з воску виліплену, роже-вувато-білу троянду, що носить назву «Souvenir de la Malmaison» (пам'ять про Мальмезон)?
Це справді пам'ять про колись чудовий сад екзотичних рослин замку Мальмезон, пам'ять про ту, котра започаткувала його, пристрасну любительку троянд імператрицю Жозефіну, першу дружину Наполеона, його щасливу зірку, як колись називали її. Покинута, забута Наполеоном, бідолашна Жозефіна, намагаючись хоч якосьь полегшити горе важкої розлуки з людиною, котру обожнювала до кінця своїх днів, захопилася садівництвом.
Збираючи з усіх кінців світу цікаві рослини, вона підібрала у парку Мальмезон колекцію таких квітів, яких до того часу в Європі не існувало.
Серед них була й надіслана з острова Бурбон бурбонська троянда, названа «Сувенір де ля Мальмезон». Ця чудова рослина й досі — рідкісної чарівності квітка, незважаючи на свій столітній ювілей. Жо-зефіна завжди носила її, якщо не мала улюбленої фіалки.
Інша цікава троянда — соковито-рожева, що переходить у малиновий колір, ремонтантна троянда «Paul Neyzon» — пам'ять про одного юного, блискучого студента-медика, пристрасного любителя троянд. Пішовши на війну з Німеччиною у 1871 році, він не повернувся, загинув смертю героя.
Дізнавшись, що талановитий юнак пішов захищати дорогу вітчизну, сусіда його, садівник Лєве присвятив йому цю чудесну троянду, котра обезсмертила ім'я юнака, а коли той загинув, садівник вивів на його честь ще одну, не менш чарівну, бланжеву, яка має назву «Souvenir de Paul Neyron» — пам'ять про Поля Нейрона.
Одна з чарівних, незрівняних за своєю красою й невимовною кількістю квітів є також чайна троянда «Маршал Ніель», присвячена цьому герою війни, як пам'ять про його доблесть у Кримській кампанії, де він командував корпусом інженерів, а також на згадку про урочисте відкриття Ботанічного саду в Монтобані, на якому він головував.
Та найцікавіша в історичному плані ремонтантна троянда, що має назву «Rose Chevette» — троянда Шеве-садівника з Баньйоле, однієї з околиць Парижа.
Шеве, котрий жив за Людовика XVI, був одним із відданих роялістів. Він уславився своїм мистецтвом одержувати гібриди троянд, з яких найвидатнішою стала троянда його імені — «Rose Chevette». Розлоге квітництво Шеве завжди приваблювало найвишуканішу публіку того часу багатством найчарівніших троянд, які зустрічалися лише тут. Його сади відвідувала найдобірніша французька публіка, двічі або й тричі на рік у нього бували і король з королевою Марією-Антуанеттою. Ощасливлений такою високою, як на ті часи, милістю, Шеве, звісно, обожнював і короля, і королеву.
Та раптом вибухає революція. Король гине на ешафоті, а Марію-Антуанетту кидають до в'язниці замку Тампль.
Думка про те, що обожнювана ним королева нидіє у в'язниці, що їй, можливо, теж загрожує смертна кара, не полишає його ані на хвилину. Він терзається муками й горить бажанням допомогти їй.
І ось раптом йому повідомляють про таємну змову з метою звільнити королеву, і на нього розраховують, що він знайде змогу повідомити її про це.
Що ж робить Шеве? Він нарізує чудовий букет своїх чарівних троянд, кладе в нього записку, в котрій сповіщає королеву про час і спосіб втечі і, підійшовши до в'яниці, кидає квіти через огорожу каземату.
Але сторожа не дрімає. Вона перехоплює і букет, і записку.
Шеве арештовують, судять і засуджують до страти.
Але й на ешафоті Шеве не втрачає мужності. Перед смертю він просить дозволу сказати кілька слів суддям, а коли ті дозволяють, звертається до них із проханням, щоб хтось із них після того, як вирок буде виконано, узяв на себе турботу про його сімнадцятеро дітей.
Вражені цією несподіваною звісткою, судді вирішують подарувати життя батькові такого численного сімейства, але за умови (а умова випливала із пануючої на той час страшної дорожнечі продуктів), щоб він знищив увесь свій сад й усі троянди й засадив землю картоплею.
Довелося, звісно, погодитись, і таким чином загинула й най-чарівніша троянда, котра становила його славу. Та, загинувши для садівництва, вона залишила по собі згадку у літописах.
Однією з найчарівних нових троянд вважається також чудова рожева чайна троянда, що має назву «Франція» — «La France».
Ця троянда неодноразово відігравала значну роль у різних проявах французами своїх міжнародних симпатій і патріотизму.
Коли у 1888 році у Франції виникла партія буланжистів, прихильників генерала Буланже, котрі мріяли поставити його на чолі Франції, то заснована графинею Паризькою монархічна ліга, що не втратила надії звести коли-небудь на французький престол Бурбонів, вибрала троянду «La France» своєю емблемою на противагу буланжистам, які мали своєю емблемою «червону гвоздику».
Монархістів запитували, чому вони вибрали саме цю троянду, а не давню емблему Бурбонів — білу лілею, і ті відповідали: «Цариця квітів — квітка цариці (королеви)». (La reine des fleurs est la fleur de la reine) .
Крім того, вони виготовили зображення цієї квітки з золота й носили його — жінки у вигляді брошки, а чоловіки — у вигляді булавки для краватки.
Та ж сама троянда правила за привітання у зустрічі графині Паризької та її дочки Єлени у 1890 році в Клерво (замок герцога де Люїн — її сина).
Увесь екіпаж та гриви коней були прибрані тими трояндами, а коли вони повертались знову до Парижа, то група монархістів і представники монархічної преси піднесли їм величезний, як сніп, букет цих дивовижних квітів.
Та ж чарівна троянда стала ознакою симпатій Франції до Росії при кончині імператора Олександра III. На його домовину поклали надісланий із Франції чудовий вінок троянд упереміж із фіалками «Le Tzar», а через два роки, коли вдову, Марію Федорівну, при поверненні з Ніцци зустрів французький президент Фор у Фруарі, то на знак вдячності за люб'язну увагу, виявлену ним у Ніцці хворому цесаревичу Георгію Олександровичу, імператриця милостиво подарувала президентові троянду «La France».
З гібридами ж нових троянд: «Олів'є Метра», «Жорж Барал» та «Едуард Лефор» пов'язано виникнення славнозвісного «Вальсу троянд» Олів'є Метра.
Цей знаменитий вальс, що обійшов увесь світ, був написаний ним для одного з паризьких літературних зібрань Арсена Гуссе, що мало назву «жовтого дивану».
,
