Час бою (болю) - Соломія Даймонд

*Аліна 

Я сиділа на кухні у сорочці Давида й дивилася на ящик з черешнями. Мій живіт бурчав від голоду й вимагав від мене ці апетитні ягідки. На вигляд вони не викликали у мене підозр, але я вже не знала на що мені очікувати від Аль Капоне.  

— Я прокинувся, а тебе немає поруч. Все гаразд? — Білінський спирається плечем на стіну й складає руки на грудях. Він в одній лише білизні й виглядає дуже спокусливо.  

— Так. — Я натягнуто посміхаюся й підводжуся.  

Через різкі рухи тканина на мені здіймається вгору й оголює стегна та сідниці. Давид ковзає по моєму тілу голодним поглядом і загортає мене у свої міцні обійми. Коли ти бачиш любов та бажання у свою сторону від коханої людини, то тобі хочеться зробити все заради її щастя.  

— Ти чудова, Аліно.  

Він вкриває мою шию дрібними поцілунками, які мене лоскочуть. Я звертаюся в його обіймах, сміючись на всю квартиру. Міцно стискаю ногами його пояс, а руки закидаю на шию. Наші обличчя знаходяться в декількох сантиметрах один від одного. Гарячі збиті дихання змушують повітря електризуватися. Мої легені наповнюються ароматом шоколаду, від якого я задоволено закочую повіки.  

 — Ти справді так вважаєш? — запитую я, схиливши голову на бік.  

Не памʼятаю, щоб хтось окрім Білінського робив мені раніше компліменти. Я завжди здавалася собі не достатньо гарною й нічим не особливою на фоні інших дівчат. Я думала, що такі хлопці, як Давид, навіть не звернуть на мене уваги. Як же сильно я помилялася. Фраза про те, що потрібно спочатку полюбити себе, а потім це зроблять інші, вже не здається мені просто набором пустих слів.  

 — У тебе немає причин сумніватися в мені.  

Він проводить кінчиком носа по моїй вилиці з усією ніжністю та трепетом, на який він здатен. Після цього обережно тягне за руку в бік столу і садить мене на край дерев’яної поверхні.  

Легкі доторки змушують моє дихання знову ставати уривчастим. Я заплющую очі за мить до нашого поцілунку. Білінський обережно розводить мої стегна в різні сторони й вмощується між ними. Я миттєво виструнчуюся, щоб зрівнятися з ним.  

Хлопець поглиблює поцілунок і з моїх губ злітає приглушений стогін від приємних відчуттів. З кожною секундою бажання наростає все більше й більше. Я відчуваю, як моє серцебиття пришвидшується.  

Це відчувається настільки добре, що складно повірити в те, що це не сон, а на яву. Я подаюся вперед, забуваючи про всі справи та навіть мою надмірну скромність, яку я, здається, загубила десь між зім’ятими простирадлами вчора вночі.  

Хаотично ковзаю нігтями по його широких плечах, стараючись нормалізувати дихання. Коли він проводить пальцями по моїх ключицях та опускається нижче, табун сиріт мчить по тілу. В кімнаті холодно, але нас гріє любов та пристрасть, що вирують між нами.  

Давид прослизає під мою, а точніше його, сорочку й торкається моїх грудей. Від цього дотику я здригаюся й відкидаю голову назад. У відповідь отримую спокусливу посмішку та серію дрібних поцілунків від скроні й аж до чутливої точки за вухом. Інстинктивно стискаю колінами його пояс. 

— Не поспішай, Алінко. Я хочу вдосталь насолодитися тобою цим чудовим ранком. — Він збирає моє волосся собі в долоню, щоб воно не заважало, й вдихає мій аромат. — Ти така гарна й неймовірна. Я не втомлюся повторювати це до кінця своїх днів.  

— Впевнений, що зможеш терпіти мене так довго? — запитую я, примружившись від сильного сонця. Довго ж ми сьогодні спали. Добре, що хоч нині вихідний і ми нікуди не поспішаємо. Мають ще дівчатка на репетиторство прийти, але це вже буде пізніше. До цього часу ми точно встигнемо насититися один одним.  

— Впевнений, — твердо заявляє той, неначе вже давно спланував наше спільне майбутнє. Я ж боялася навіть уявляти нас через 10 років. Мені здавалося, що так я убезпечу себе від чергових розбитих мрій. Мені хотілося жити сьогоденням і не думати про те, що буде потім. 

Білінський, не зводячи з мене очей, починає без жодного поспіху розстібати ґудзики на сорочці, яка зараз більше схожа на сукню. Я нетерпляче чекаю, але на довго мене не вистарчає. Коли я торкаюся застібки з іншого кінця, то він насуплюється, але не надовго. З гнівного його вираз обличчя стає грайливим.  

— Е, ні. Я не дам тобі це зробити.  

Мене це забавляє. В голові виникає думка: “Що трапиться, якщо я його не послухаю?”. Мені кортить дізнатися відповідь, тому я розстібаю ще один білий ґудзик.  

Що робить Давид? Одним рухом знімає з мене сорочку, стискає мої зап’ястя у мене над головою й обертає мене до себе спиною. Лише можу уявити, який йому зараз відкривається краєвид, зважаючи на те, що я без білизни.  

— Тобі не боляче? — шепоче мені на важко, послаблюючи хватку.  

Я заперечно хитаю головою. Мені подобалося, що навіть в такі моменти він піклувався про мій комфорт. Це змушувало відчувати себе особливою та такою бажаною дівчинкою, заради якої він здатен на все. 

— Я хочу почути конкретну відповідь, Аліно. 

— Ні, все добре, — коротко відповідаю, бо мені не хочеться витрачати наш дорогоцінний час на балачки.  

Білінський відпускає мої руки і я спираюся долонями на стіл. Спокусливо вигинаюся йому на зустріч і він цілує мене від шиї й аж до самих сідниць. Мої ноги тремтять від цього. Я подумки прошу саму себе проявити терпіння, але мені так кортить знову відчути його в собі. Вчорашня ніч була неймовірною і бажання повторити її наростало з часом все більше й більше. Якби у людей був шанс безліч разів проживати одну й ту саму мить, то я точно знаю, яку б я обрала.  

— Я дуже сильно кохаю тебе, Аліно, й хочу зробити тобі приємно. Чого ти бажаєш? — Тепер ми знову стоїмо обернуті один до одного обличчям. Я повністю оголена перед ним і мені це подобається. У моїй голові безліч спекотних картинок, які б мені хотілося втілити в життя і я навіть не знаю, які з них мені назвати. Однак, я точно була впевнена в тому, що щоб я не назвала, Білінський зробить це якнайкраще, щоб потім насолоджуватися моїм оргазмом.