Час бою (болю) - Соломія Даймонд

Аліна: Зуби мудрості?  

Пригадую, як брат перед смертю ходив до стоматолога, щоб він йому видалив їх. По логіці, вони б мали були останні, але я не впевнена.  

Fuddy-duddy: У тебе залишилося ще дві спроби. Поквапся, бо залишилося менше ніж хвилина. Даю підказку: ні в тебе, ні в мене цих зубів немає, бо ми ще занадто юні. 

Це звісно крапля в морі, але тепер я знала бодай щось. Виходить, що Аль Капоне ще молодий. Можливо, він навіть мій одноліток... Гаразд, буду про це думати пізніше.  

Аліна: Вставні?  

Fuddy-duddy: Так.  

Хоч щось добре, але визнаю, що без підказки я б не впоралася. У двері стукають і я миттєво виструнчуюся.  

Аліна: Мені потрібна невеличка перерва.  

Fuddy-duddy: Без проблем.  

— Заходь. — Поки Давид відчиняє двері, я закриваю кришку свого ноутбука й прочищаю горло. Підсуваюся вгору й кладу голову на узголів’я ліжка.  

Білінський прямує у мій бік з тацою на якій я бачу апетитний сніданок та букетик з нарцисів. За цей короткий період часу він встиг не лише приготувати нам поїсти, але й зміг переодягнутися. Зараз на ньому був темно-синій спортивний костюм, який дуже йому личив.  

— Ти навіть не встигла поснідати, тому я вирішив спекти для тебе млинці. До речі, та черешня дуже смачна. Я додав її до твого сніданку. — Він кладе тацу мені на коліна й цілує мене в маківку. Мій живіт починає видавати дивні звуки від ароматного запаху. 

— Дякую тобі за турботу, Давиде. — Я міцно його обіймаю й кладу голову на груди хлопцеві.  

Якби не він, то не знаю, якби я справилася зі своїм горем. Білінський огортав мене своєю любов’ю й це загоювало мої рани. Спочатку та їхня домовленість зі Святославом здавалася мені такою дурницею, а зараз я чудово розуміла, що це було дуже виважене та правильне рішення.  

— І тобі дякую за все. Вчорашню ніч в тому числі. — Він задоволено мені підморгує й запускає долоню у моє волосся. Цілує тендітну шию заплющивши очі й відсторонюється. — Не буду тобі заважати. Ти поки поїж, а я тим часом сходжу в супермаркет за покупками, бо в нас у холодильнику вже майже порожньо. Якщо буде щось потрібно, то телефонуй.  

— Домовилися.  

Як тільки він виходить з кімнати, я беруся за смартфон. Паралельно запихаю до рота шматок млинця, политого згущеним молоком. Угода угодою, а я справді дуже голодна.  

Аліна: Я тут. Можемо грати далі.  

Fuddy-duddy: Отож, наступна загадка: Що можна утримувати не торкаючись його руками?  

Який жах. Мій торішній тест, який провалило пів групи, був набагато легший, ніж загадки Аль Капоне. Де він взагалі набрав цих філософських питань? У мене вже мозок кипить, а це тільки друга загадка. 

Аліна: Можливо, це кохання?  

Fuddy-duddy: Як романтично, але ні, Алінко. Як це ти утримуєш кохання? Тримаєш Давидика в заручниках? Поки я валяюся на землі від сміху ти можеш спробувати ще раз.  

Він ще й насміхається з мене. Невже він думає, що я не скористаюся можливістю натовкти йому пику, коли відгадаю ці загадки? Він у мене за все поплатиться.  

Аліна: Довіру?  

Fuddy-duddy: Гарна відповідь, але вона далека від істини. У тебе залишилася остання спроба. Більше шансів на помилку немає, Алінко.