Незамінна для нього - Меланія Арт

– Прекрасно, Еліно Вадимівно, думаю, нам буде дуже комфортно разом працювати, – він підморгнув мені.  

Ми посміялись, а потім все ж Марк відійшов і сів на своє робоче місце. Магія між нами розсіялася, і реальність зайняла її місце. От що це тільки що було? Я думала, що буде легко тримати себе в руках, але варто тільки йому на мене подивитися – все, просто починаю танути, наче морозиво на сонечку.

Далі Марк увімкнув режим боса і перейшов до робочих питань. Обговорення всього у нас зайняло близько двох годин. Він пояснював мені, як себе поводити з різними людьми, що говорити, а де краще помовчати, які будуть мої обов’язки і так далі.

В загальному виходило, що кожного дня в мене будуть активними сім годин, тобто майже повний робочий день. Мені потрібно було зустрічатися зі стилістами, піарниками та командою звукозаписної студії, відвідувати уроки вокалу, де, за словами Марка, я можу просто займатися своїми справами, ну й найприємніше – ходити на заняття з хореографії. Останнє мене особливо потішило. 

– Звісно, можуть виникати якісь форс-мажори, сама розумієш, – Марк, здавалося б, намагався передбачити будь-які нюанси. – А, ще момент. Ти представилася цьому Ярославу як "Еллі", думаю, треба так тебе тепер представляти й іншим, щоб не виникало плутанини. Ми не говорили про це детально, але пам'ятаю ти не хотіла "світити" свої дані. Але якщо вже так співпало, що і твоє ім'я, і псевдонім нашого проєкту такі співзвучні, то будемо притримуватись і далі такого звертання. Буде виглядати так, ніби ти вирішила повністю "проникнутися" своїм сценічним образом.

При згадці про Ярослава його голос став роздратовами. Відчуваю, що в Марка склалося інша думка про цього персонажа, ніж у мене. А за ім'я – сама винна. Я навіть не подумала про це. Щось я роблю сьогодні надто багато помилок. Очевидно, Марку це не подобається, але він прямо це не хоче говорити. 

– Вибач, я щось одразу не орієнтувалась за “Еллу”. Але ти правий, дійсно буде краще, якщо до мене будуть звертатися так, як я звикла. Буде менше можливостей нашкодити тобі.

– Та облиш, все добре. Тут більше я винний, треба було вчора зустрітися. Я просто не очікував, що цей перевіряючий заявиться зранку, – його голос все ж пом'якшав.

Потім Марк дав мені документи, де були всі відомості про проєкт. Там я й дізналася, що "Елла" орієнтована на жіночу аудиторію від 15 до 30 років. Це буде така собі мила дівчинка, що слідкує за усіма трендами, щоб бути ближчою до своїх майбутніх фанів. Для цього буде створений аккаунт в Інстаграмі та обов'язково в Тік-Тоці. Ці дві соцмережі зараз найкращий спосіб викликати любов у дівчат. На дебютну пісню вже навіть вірусний "тренд-танець" вигаданий. 

До речі, про пісню. Вона мене дуже вразила. Я думала, що це буде якась попсова нісенітниця у стилі "Ля-ля-ля, улю-улю-улю, дуже я тебе люблю", але вона мене приємно здивувала. Так, трек був із сучасним бітом, але сама композиція була дуже стильною  і з хорошим посилом.

Це той момент, коли я закрила очі і просто перед собою побачила хореографію, що буде ідеально виглядати з цією музикою. Не дочекаюсь вже моменту, коли потраплю в танцзал і спробую її втілити у життя. Сподіваюсь "штатний" хореограф дозволить мені трохи поімпровізувати.

А ще серед документів був якийсь контракт.

– Марку, а це що таке? – звичайно, я одразу спитала за нього.

Він встав зі столу, сів навпроти мене на диван і забрав документ з моїх рук.

– Зовсім забув вже про нього. Еллі, я тобі довіряю і щиро вдячний за допомогу, але мушу підстрахуватися. Це договір про нерозголошення. Зрозумій мене правильно, зараз ми не маємо права на помилку.

Не знаю, що він очікував від мене, але я одразу втямила його позицію. Не можна забувати що, ми взагалі майже нічого один про одного не знаємо. 

– Добре, я тебе розумію, дійсно. Давай сюди, я хоч ознайомлюся з умовами.

Він передав мені назад договір і я почала читати головні положення. Все там було стандартно. Типу: "Сторона А зобов'язана не використовувати та не застосовували конфіденційну інформацію на шкоду компанії і не розголошувати її третім особам". Далі вказувався термін угоди, тобто з сьогоднішнього дня і по наступну суботу. Виходить повних десять робочих днів, без урахування вихідного – неділі. Розмір штрафу, якщо не виконаю умови угоди - п'ятсот тисяч гривень це гарна мотивація, щоб мовчати. А от далі йшла інформація, що мені не зовсім до вподоби.

– Марку, тут вказаний розмір моєї грошової винагороди. Послухай, я ж тоді говорила не серйозно. Мені не треба від тебе грошей. Я тут, адже просто хочу допомогти, – намагалася я донести свою думку.

– Еллі, послухай і ти мене. Ти будеш працювати тут шість днів у тиждень, витрачати свої час та сили. Не відмовляйся від грошей, які заробиш чесним шляхом. І не забувай, що плачу не особисто я, а компанія.

– П'ятдесят тисяч гривень за десять днів? Це надто багато.

– Ні, це абсолютно нормально, враховуючи нашу сферу. Еллі, не відмовляйся, чи тобі гроші будуть зайвими?

– Не зайвими, але мені не зручно...

– Незручно спати стоячи, а отримувати гроші за свою роботу це дуже навіть зручно. 

Далі з ним сперечатися не було сенсу. Якщо він так вирішив, отже не передумає. Та й гроші мені зараз дійсно важливі.