Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Ріхтер фон Варретт
Відьмочка заснула досить швидко. Ще б пак. Організму потрібно поновити сили. Це ж скільки вона була з порожнім резервом? Одна таємниця розкрита. І схоже я помилявся. Остання із роду Віндор має величезний резерв, і її можливості просто безмежні. І як вона обходилася всі ці дні без магії? Зазвичай сильні маги тяжко переживають відсутність магії, але Арія не зламалася, а просто йшла до своєї цілі.
Тепер зрозумілі її дивацтва, вона звикла до магії, і їй просто важко було без неї. Чого тільки варте її прибирання на кухні. Але вона і словом не обмовилася як їй скрутно.
Ніжно вклав свою відьмочку на диван, і вкрив ковдрою. Тепер вона проспить не один день. Те, що вона тепер моя, сумнівів вже не було. Була лише злість. Злість на відьму але більше за все на себе. Я міг її втратити! Відьма була на останньому етапі виснаження. Як я міг такого не помітити? Її амулети приховували не тільки її ауру, і а й наповненість її резерву. Розумію, що Арія боялася попросити допомоги, але ж я сам повинен був діяти! Повинен був здогадатися, адже підозрював, що у неї проблеми з магією!
Корити себе вже не було сенсу. Дракон, що метався весь цей час, потроху заспокоювався. Вже все позаду. І хоч проблема не вирішена, я вже не допущу її повторення. І я, дивлячись на сплячу Арію, потроху повертався до нормального стану.
Я озирнувся довкола. Прийшов час розкрити другу таємницю.
– Покажися Ур, пора познайомитися! – вигукнув у простір.
Дух не заставив себе чекати і з’явився на столі у вигляді великого сірого кота.
– Як вона? З нею все буде добре? – запитав він, турботливо глянувши на Арію.
– Так. Тепер з нею все добре. Але проспить вона довго. Досить тривалий час вона була без магії, її організму потрібно звикнути до неї.
– Урос, дух-хранитель магії роду Віндор, – представився Ур.
– Щось таке я і підозрював.
– А ти розумний, – мовив дух. – Швидко все зрозумів.
– Не швидко, – заперечив я. – Інакше Арія б не опинилася на межі. Я ледве встиг!
– Але ж ти міг її залишити? Яке тобі діло до відьми та її проблем?
– Залишити? Схоже ти сам не до кінця все розумієш.
Я закотив рукав і показав Хранителю звивисте татуювання на своєму зап’ястку. Я відчув його появу, як тільки став вливати силу у відьмочку.
– Це ж що виходить, – задумався дух. – І давно?
– Чи давно вона стала моєю істинною і дружиною? – перепитав Ура. – Ще з першого нашого візиту у оранжерею.
Тепер я вже був впевнений у тому, що тоді сталося.
– Ого-го! А чому мовчав? – перепитав Ур.
– Точно не був впевнений до останніх подій. Але сьогодні все зрозумів. Лише моя істинна пара могла забрати у мене енергію.
– А отут ти схибив. Був би уважний, то помітив би це вже давно, – відмітив дух, і з інтересом подивився на мене. – Уважнішим потрібно бути до своєї магії. Ви дракони маєте сильну ауру, і ніколи не слідкуєте за нею.
– До чого ти хилиш?
– Кожної ночі Арія напитувалася силою твоєї аури, і за рахунок цього протрималася так довго.
Я завмер, роздумуючи над словами духа-хранителя. Якщо у Арії є до цього здібності, а в цьому я не сумнівався, то вона легко могла збирати залишки сили з аури, непомітно для мене. Проаналізувавши всі події, відмітив, що це дійсно може бути правдою.
– То ось чому їй було так погано сьогодні вранці, – нарешті зрозумів я поганий настрій відьмочки. Адже цієї ночі я до неї не прийшов.
Урос лише посміхнувся, і цього було вдосталь, щоб зрозуміти, що я вгадав.
Я пройшов на кухню заварити собі кави. Хоч раніше я не полюбляв цей напій, але час проведений з відьмочкою змінив мої вподобання, і я тепер залюбки смакував терпкий напій.
– Отже, Арія не знає про ваш зв’язок, – Ур з’явився на обідньому столі.
– Так. Мітки не з’явилися вчасно через відсутність у Арії магічного резерву.
– Та навіть якщо і з’явиться, то з її проблемами з пам’яттю, вона не знатиме, що воно таке. Вона ж нічогісінько не пам’ятає про драконів, – відмітив Хранитель. – Добре, що хоч ти вигадав їй книжку підсунути. Гарна ідея.
Урос досить довго щось обдумував, а я задумався над його словами. То виходить Арія не просто не знає нічого про драконів, а все забула? А чи не вплинув на це амулет некроманта, який вона знайшла? Хотів сказати про це Хранителю, але він заговорив першим.
– Часу у нас досить мало. Першим ділом потрібно підготувати все до весілля. А вже потім щось робити з її аурою та пам’яттю.
– Стривай. Куди поспішати?
– У роду Віндор всі відьми виходять заміж за нареченого, якого обирає Іррида. І це має відбутися до двадцятип’ятиріччя відьми.
Щось я вже чув про двадцятип’ятиріччя.
– Що буде в іншому випадку?
– Відьма втрачає родинну магію. А оскільки в цьому світі Арія остання з роду то і родовий дух зникає.
– Ось навіщо їй потрібні були ці «женихи», – нарешті зрозумів несамовиті прагнення відьмочки вийти заміж за когось із цих покидьків.
