Остання із роду Віндор - Надія Філіпська

Оранжерея зустріла нас сонячною погодою та легеньким вітерцем. Високі дерева створювали приємний затінок над оранжереєю та навколо неї.

Я вже майже дійшла до дверей, коли зрозуміла, те що хотів мені повідомити Ріхтер. Різко зупинилася і обернулася до дракона.

– Яка магія була на листі від Невіша? – те, що дракон її зняв, сумніву я не мала.

Ріхтер усміхнувся, і обійшовши мене увійшов до оранжереї.

– Ріхтер! – позвала, але він навіть не обернувся.

Коли я забігла в оранжерею за драконом, він вже виставив горщики з саджанцями на столі.

– То ти скажеш, яка була магія?

– Тепер це не має значення, – повідомив він.

– Як то не має значення?

– Я сам буду вирішувати проблеми. Я тобі це вже казав! – нагадав Ріхтер і знову залишив мене саму.

Насправді мені було дуже приємно, що дракон так себе повів. Але з другого боку це мої проблеми, і коли дракон повернеться в Академію, вони знову ляжуть на мої плечі.

Часу в мене було не багато, тому я швидко знайшла місце, куди прилаштувати саджанці златника червонястого, і оглянула інші рослини. Всі вони виглядали дуже добре. Стараннями Ріхтера, який минулого разу полагодив систему поливу та наповнив силою кристали-накопичувачі. Якби не він, сьогодні б більшість рослин не пережили посуху.

Я оглядала рослини, а сама в думках поверталася до слів дракона. Невіш використав небезпечну магію на листі який залишив для мене. Що це була за магія? І навіщо йому це?

До речі про дракона. Я залишила свої рослинки, і відправилася на пошуки Ріхтера. Знайшла його у другому залі біля кристала-накопичувача.

– Перевірив чи все працює, – пояснив він, не чекаючи моїх запитань.

Еге ж, перевірив він. А ще і магію в кристали-накопичувачі влив. Помітила, як вони переливалися блакитним сяйвом, що означало, що вони наповнені під зав’язку. Навіщо він це зробив? Напевно, я ніколи не зможу до кінця зрозуміти його вчинки.

– Тут робити більше нічого, повертаємося.