Остання із роду Віндор - Надія Філіпська
Аріелла Віндор
Я крутилася перед дзеркалом і не могла повірити. Ніжно бузкова сукня з золотим оздобленням гарно сиділа на фігурі, легкий макіяж виділяв очі, і все доповнювало завите волосся, яке вільно спадало на плечі. У волоссі Іррида закріпила живі квіти – теж бузкові. Все було просто ідеально, так як я завжди мріяла. І навіть наречений у мене був саме той до якого линуло моє серце. Навіть якщо наш шлюб буде коротким, зараз я була щаслива, від того, що там унизу мене чекає Ріхтер, а не Невіш.
Шкода, що ми з драконом так і не поговорили. Ми ж повинні були обговорити подальші дії після весілля. Потрібно організувати розлучення, щоб Ріхтер міг спокійно повернутися до себе в Академію.
Я ще раз оглянула себе у дзеркалі. Сьогодні, як ніколи, мені хотілося бути гарною, для себе і для нього. Не важливо, що буде завтра, сьогодні я виходжу заміж за Ріхтера.
Залишила кімнату і почала спускатися сходами. У вітальні панувала напівтемрява, яку освітлювали магічні світлячки, що парили у повітрі. Вівтар був обплетений живими квітами.
Біля вівтаря застигла Іррида, а от мій наречений чекав на мене внизу сходів. Ріхтер був неймовірно гарним, одягнений у святкову бузкову сорочку, оздоблену золотавими візерунками, як і моя сукня. Моє серце шалено калатало в грудях. Я зустрілася з його поглядом і хвиля тепла огорнула мене. Я тонула у його синіх очах, в яких сьогодні не було і натяку на лід. Все навколо перестало існувати, були лише я і дракон. Повільно спускалася донизу, боячись спіткнутися. Але сходинки залишилися позаду, дракон впевнено взяв мене за руку, і повів до вівтаря.
– Ну нарешті! Арішка, скільки можна чекати! – заявив Урос, який розмістився на обідньому столі. – Он дракон вже навіть нервувати почав!
– Ти сьогодні неймовірно гарна, – прошепотів Ріхтер мені на вухо ведучи до жриці.
– Почнемо церемонію, – богиня оглянула присутніх.
Завчені напам’ять слова і дії жриці проносилися повз мене. Я робила все, що вимагав ритуал, перебуваючи в якомусь невагомому стані.
Все ж таки тривалий сон, будь то стазис чи просто відновлюючий сон, погано діє на мозкову діяльність. Чи це так діє на мене дракон, який усю церемонію не зводить з мене погляду? І це не той прискіпливий льодяний погляд. В його погляді було щось таке, що моє серце то завмирало то знову калатало мов навіжене.
– Тепер скріпіть ваші обіцянки поцілунком.
– Нарешті, моя улюблена частина, – ледь чутно прошепотів Ріхтер.
Дракон притягнув мене до себе за талію і ніжно поцілував. Я затремтіла від несподіваних почуттів. Поцілунок ставав все пристраснішим і почуття накрили мене з головою.
Коли я прийшла до тями, Ріхтер все ще обіймав мене, а я обвила руками його шию (і коли тільки встигла?), не даючи йому можливості відсторонитися. Підняла голову і заглянула дракону в очі. І як я раніше могла бачити там лише лід? Це ж цілий безкрайній океан!
– Ти тремтиш, – помітив дракон.
– Все в порядку, – запевнила його. Не зізнаватися ж що це його поцілунок так на мене вплинув.
З великим небажанням розжала обійми і огляділася.
– А де Іррида? – обвівши затуманеним поглядом вітальню я нарешті сфокусувалася на Уросі.
– Вона сказала, що тут її місія виконана. До речі, моя місія теж, – повідомив Ур і розтанув у повітрі.
– Що це означає? – здивовано глянула на чоловіка.
– Поняття не маю, – Ріхтер так мене і не відпустив. Одна його рука тримала мене за талію, а інша ніжно гладила спину. Від такої ніжності, я знову затремтіла.
– Нам потрібно поговорити, – заявила дракону, взявши себе в руки.
– Не зараз Арія, – загарчав дракон. – Всі розмови потім!
– Добре, – встигла я погодитися до того, як Ріхтер заволодів моїми губами, і я знову забула про все на світі.
А потім він підхопив мене на руки, і попрямував до спальні.
– А як же магія?
– Свою дружину до спальні я донесу і без магії. Поспішати нам нікуди. У нас ціла ніч попереду, – і подивився на мене так, що живіт звело від передчуття.
В спальні Ріхтер поставив мене на ноги, і не давши оговтатися, продовжив цілувати. Губи дракона досліджували моє тіло, а руки тим часом вправно розв’язували шнурівку плаття. Я намагалася впоратися з ґудзиками на сорочці Ріхтера, але це було досить складно. Пестощі дракона відволікали, і я неймовірним зусиллям поверталася до реальності. Дракон дуже спритно впорався зі шнурівкою, і плаття впало мені під ноги, залишивши мене в одній нижній сорочці. В досить відвертій мереживній сорочці. Оголеного тіла торкнулося прохолодне повітря. Ґудзики мені ніяк не підкорялися, і я почала нервувати.
– Арія, – прошепотів дракон. – Куди ти так поспішаєш?
Він ковзнув рукою по оголеній спині. Це було так несподівано і приємно, що я вмить забула про сорочку і притиснулася до Ріхтера. Він був таким гарячим, що сильно контрастувало з прохолодою кімнати.
Дракон загарчав. Завмерла і підняла на нього погляд. У його очах були пристрасть і бажання, і він готовий був накинутися на мене будь якої миті, але чекав. Давав мені час.
– Ти зводиш мене з розуму, – прохрипів дракон і підхопивши на руки ніжно вклав у ліжко.
