Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Гардероб виглядав суто чоловічою кімнатою. Рівні ряди майже однакових сорочок, брюк та піджаків. Даймонд носив класичні холодні кольори - чорне, біле, зрідка траплялися віддінки синього та сірого. Та насправді ці речі виглядали так, ніби їх майже не одягали. Як згадати, то в академії він і справді рідко виглядав надто офіційно чи аристократично. У Даймонда переважав класичний стиль, та зазвичай він обмежувався сорочкою та брюками. А того разу, коли ми зустрілися в пабі, на ньому була звичайна шкіряна куртка і джемпер.

Жіноче вбрання різко контрастувало з обстановкою. Окремо від інших речей я знайшла темно-синій брючний костюм та чорну сукню. Поряд, в великій коробці зі срібними вензерями, білизну. Чи скоріше натяк на неї. Як саме ці мережива, шовк та мотузочки мали триматися на тілі, було не дуже зрозуміло. Гірше стало, коли я приміряла один із комплектів. Навіть голе тіло виглядало більш скромно. Тож поспішила прикрити похабщину костюмом. Сюрпризом виявилося те, що під нього не було ніякої блузки чи сорочки. Крій жакету досить щільно закривав фігуру, та під час деяких рухів, в досить відвертому вирізі, проглядувалось звабливе мереживо бюстгальтеру. 

Я задумливо подивилася на сукню - та прикривала ще менше. А виглядати як коханка, яка тільки вилізла з ліжка, зовсім не хотілось. Костюм, хоч і підкреслював сексуальність, залишав мені почуття гідності.

****

- Гарний вибір. Тес була права, тобі личить.
Кайєн зустрів мене в неочікувано гарному настрої. Сам він теж встиг привести себе до ладу.
- Хто така Тес, і звідки вона знала, що мені личить? - кожне слово карбувала майже крижаним голосом. Неочікувано мене накрило хвилею роздратування.
- Тереза - моя сестра. Вона бачила тебе в академії, на балу в честь відкриття року.
Напружила пам'ять, та ніяк не могла згадати жодної згадки про сестру крижаного лорда.
- Вона була там інкогніто. Ніхто не помітив, - хлопець, здається, вгадав мої думки.
- Чому така таємничість?
Кайєн трохи похмурнішав, та все ж відповів:
- Їй складно спілкуватися з людьми...
- Проблеми з соціалізацією?
- Мені не подобається таке визначення, - хлопець поморщив носа.
- А мені байдуже. До того ж так написано в моїй особовій справі.
- Я читав твою особову справу. Там нічого такого нема.
- Та невже? І чого там ще немає? - глумливо вигнула брову. - Дай вгадаю, згадки що я відьма.
- Визнаю, там занадто мало інформації... - Він змірив мене холодним поглядом, проігнорувавши останню шпильку. - Добре, ходімо снідати. Я помираю з голоду. Думаю ти теж.
І справді, шлунок аж зводило, навіть трохи паморочилося в голові, тому виходячи з кімнати я трохи похитнулася. Щоб не впасти хотіла схопитися за одвірок, та вхопилася за підставлений лікоть Каєна.
- Побічний ефект. Дня зо три може трохи паморочиться в голові.
- Який ефект? Від чого?
- Від ритуалу.
- Ти проводив з моїм непритомним тілом якісь ритуали? - Аби кімната все ще не продовжувалася хитатися перед очима, я б з радістю відійшла б від цього психа подалі.
- Ритуал злиття. Він обов'язковий в моїй сім'ї перед взяттям шлюбу...і без нього не працює артефакт.
Хлопець допоміг мені сісти за стіл:
- Не знаю, що це за хрінь, але назва мені вже не подобається, - сил залишилося лише щоб бурчати.
- Тіаро, ти щось чула про спадковість крижаної магії? - Кайєн тим часом налив мені кави і подав чашку.
- Тільки що успадкувати її до біса важко. Лиш двоє з десяти дітей... - почала розгублено.
- Так от уяви собі, - перебив він мене, всідаючись навпроти - У моїх батьків було всього троє дітей - я, сестра і брат. Тес успадкувала магію матері, бо родилася дівчинкою. Я і брат обидва отримали крижаний дар.
- Я рада за вас, але...
Хлопець приклав палець до своїх вуст, натякаючи щоб помовчала. 
- Це стало можливим завдяки ритуалу. Він допомагає в підборі відповідної пари.
- Тобто визначає підходить тобі дівчина чи ні, щоб у тебе міг народитися спадкоємець?
- Так, - кусок м'яса з салатом, нанизані на виделку, помандрували до його рота.
- А я?
- Слухай, шанс, що ти підходиш надзвичайно  мізерний. Та без ритуалу я не міг одягнути на тебе реліквію, - він виделкою вказав на мою праву руку.

А й справді... Отже зробивши мене ненадовго своєю нареченою, Кайєн врятував мене від наслідків...а чого власне?

- Що трапилося тоді, в аудиторії?
- Нічого особливого. Просто специфіка моєї магії, - він і справді говорив про спробу мене вбити, як про буденність. 
- То ось чому за королем академії не бігають натовпи закоханих адепток, - здогадалася я.
Кайєн криво усміхнувся, самими лише кутиками вуст:
- Давай будемо чесними, за мною не бігають бо я гівнюк.
- Красивих і багатих гівнюків дівчата якраз люблять. Лекс так каже. Та й випадок Едріана підтверджує її теорію.
- Еббот красивий і багатий гівнюк?
- І при цьому успішний ловелас.
- Ти права, тим дурепам, які намагалися вішатися на мене добряче не пощастило. Але їх було не так і багато. Все ж, я думаю, дурна слава біжить попереду мене.

- І так було...ммм...завжди? - все ж мене мучило одне питання, задати яке соромилася.
- Ні, не завжди і не з всіма.
Щось недобре колихнулося в мені від цієї фрази.
- Значить мені не пощастило, - констатувала холодно.
- Ти не член моєї родини. Мені було тринадцять, коли магія почала так себе поводити. Сестра і зараз може торкатися мене і їй нічого не буде.
- Он як, - раптове бажання проливати ріки крові зникло. Я з підозрою покосилася на реліквію, - А як ця штука взагалі діє? Він лікує, чи що?
- Не лікує. Він лише відвертає смерть. Крижана магія - досить специфічний дар. Виносити таких дітей буває досить складно, а генетична сумісність не гарантовано рятує від смерті при пологах, - здалося, що чомусь ця тема була особливо йому неприємна, навіть засмучувала. - Тому в моєму роду кожна дружина спадкоємця має носити такий.
- Тобто він не один?
- Крижаний Дракон - один. Але є і інші. Справжніх реліквій серед них всього чотири, але є схожі за дією артефакти.
- Чому тоді ти не дав мені артефакт?
- Бо в мене була тільки каблучка, - відрізав якось роздратовано. - І взагалі, їж давай.