Корона мертвого короля. Смерть знає забагато таємниць - Джулай Саммер

Я заснула. Прямо в ліжку, поряд з Кайєном.  Декілька разів прокидалася, прислуховуючись до його дихання. Та залишок ночі пройшов спокійно.

Сірий ранок стелився по кімнаті, коли в двері гучно затарабанили. Спросоння навіть не зразу зрозуміла, що стукають прямо в двері спальні. Отже хтось зайшов аж до вітальні.
Все ще не розуміючи, що відбувається, почала трясти Кайєна за плече. Той майже відразу відкрив очі.
- Там хтось є! - кажу пошепки і вказую на двері. Веду себе до смішного безглуздо.

Хлопець хмуриться, але покірно встає і йде перевіряти. Він відчиняє двері і наступної миті до кімнати вривається темноволосий вихор.
Точніше дівчина. Тендітна брюнетка середнього зросту; коли вона піднімає на мене погляд синіх, як у Кайєна очей, то здається мені дуже знайомою.

Вона рішуче увірвалася до кімнати та зустрілась зі мною поглядом і завмерла, наче зайчик перед вовком.

- Тес, що трапилось? - першим запитав Даймонд.
Ну звісно ж, це Тереза. Його сестра має такий самий пронизливий колір очей. Проте на відміну від Кайєна, її погляд зворушливий та невинний.

- Вибач, - вона все ще дивиться на мене, і складається враження, що говорить це мені, - але це терміново. Наш дядько в столиці. Він жадає бачити тебе...і твою наречену.
Повітря в кімнаті стає в'язким і ніби сповільнює час. Ми з Кайєном здивовано дивимося спочатку на Терезу, потім недовірливо один на одного, а вже тоді, шоковано, на мою праву руку. Там все ще красується крижаний дракончик.
Хоч і розумію, що це марно, намагаюсь стягнути обручку з пальця. Не піддається. Роздратовано трушу рукою і ще раз тягну вниз... Реліквія ні на міліметр не зрушила, наче пикипіла до мого бідного пальця.

- Тягніть ніж, - нарешті винесла вердикт.
- Дуже смішно, - якось приречено відповів Даймонд.
- Чому він все ще на мені? Хіба він не мав повернутися до тебе по завершенню ритуалу? - дивлюся на хлопця у всі очі, бажаючи почути хоча б щось обнадійливе.

Але крижаний спадкоємець мовчить. Натомість відповідає його сестра:
- Так мало б статися... якби ритуал завершився невдало.
- Але ж він мав завершитися невдало! - Кажу з натиском, переводячи сповнений недовіри погляд на дівчину. Вона дивиться на мене майже не моргаючи круглими синіми очиськами і зовсім невчасно мене пронизує здогад.
- Я ж вже бачила тебе. На балу, перед вибухом.
Тереза лиш ніяково посміхається у відповідь:
- Дякую, що захистила. Я ще тоді хотіла тобі подякувати, але брат забрав мене додому, - вона тепло подивилася на Кайєна.

І я теж спрямовую погляд на нього. Бо його треба було бачити. Він завмер і просто дивився в нікуди, склавши руки на грудях. Звичний жест. Вся його постать здавалася напруженою, а погляд, напевно, міг би пропалити дірку в стіні, коли б він володів вогнем. Але Даймонд - маг криги. Тож всім своїм виглядом він... морозиться?

Ні, так не піде. Я встала прямо перед ним, щоб привернути до себе увагу.
- Що тепер робити? 
Кайєн все ж неохоче поглянув на мене і навіть відповів:
- Гадаю, нам варто зустрітися з моїм дядьком. Бо ввечері ми маємо повернутися до Дегсбургу.
- Нам? Ми?! - Чи то від зміни займенника в наших стосунках, чи від байдужості з якою він це сказав, в мене мало не зірвало дах від злості.
- Якщо ти не помітила, ми тепер певним чином пов'язані, - він поглядом вказав на мою руку з обручкою.
- Я помітила. І тому питаю: що тепер з цим робити?
- І я тобі відповів. В якості моральної компенсації можеш вимагати у Ферро корзинку фруктів, - останнє було сказано з особливо шкідливою усмішкою.
- Аделіна тут до чого? - я часто заморгала, зовсім розгублена.
- Голови наших родів мали заключити шлюбний контракт в наступному році, - пояснила Тереза, тоном і поглядом ніби вибачаючись за поведінку брата.
- Біси! Цього ще не вистачало! - у відчаї закрила обличчя долонями.
Ферро і раніше мене не сильно терпіла, а тепер взагалі зненавидить.
- Тіаро, ти не так зрозуміла... - м'яко почала дівчина, та я її перебила:
- Що тут розуміти? Спочатку Дел ревнує мене до своєї подруги, а тепер я в неї ще й нареченого відібрала! Та вона мене в ночі задушить! І буде права!
- Вальдес, ти занадто драматизуєш, - нарешті втрутився Кайєн, який до цього спостерігав за моїм відчаєм з легенькою глумливою усмішкою. - Ферро не настільки дурна, щоб хотіти шлюбу зі мною. 
- Та що ти кажеш, знавець жіночих душ? - я розвела руками, вдавано демонструючи полегшення. - Думаєш вона і правда не хотіла бачити своїм чоловіком майбутнього короля Нідбермору? 
- Повір мені, тільки повна дурепа захоче подібного.
Я фиркнула і хотіла заперечити, коли в суперечку втрутилася Тереза.
- Тіаро, в це складно повірити, та думаю мій брат правий. Аделіна Ферро добре знала чим для неї міг закінчитися цей шлюб, тож...
Дівчина нерішуче замовкла.
- І чим він міг для неї закінчитися? 
- Смертю, Вальдес, - різкий голос крижаного спадкоємця змусив мене здригнутися.

- Що ти таке кажеш? Навіщо тобі її вбивати?
- Мені? Господи, Тіаро, я що взагалі монстр в твоїх очах? А хоча, краще не відповідай, - просить хлопець і тре перенісся. 

- Це пов'язано з успадкуванням крижаної магії. - Пояснює Тереза, єдина, хто тут здатна зберігати спокій. - Не кожна жінка може виносити і народити таку дитину. Ще менше - здатні пережити пологи. У випадку Аделіни, шлюб з моїм братом означав би народження крижаного спадкоємця в обмін на її життя.

Якийсь час я мовчу, намагаючись зрозуміти сказане. А коли розумію, то дивлюсь на крижаного дракончика, обвиваючого мій палець, з сумішшю страху і надії.
- А він точно відвертає смерть?
- Все не так просто, Вальдес. Реліквія остаточно прийняла тебе, бо ти пройшла ритуал. Тобто тепер, хоч і пасивно, ти є носієм моєї магії. Твій організм перелаштовується і поступово пристосовується. 
- І що це значить?
- Що якщо я коли-небудь збожеволію і захочу від тебе дітей, ти навряд чи помреш.
Образу довелося проковтнути, бо бажання розібратися виявилося сильнішим:
- А чому це не подіяло б у випадку Ферро?
- Бо вона б не пройшла ритуалу. Наші магії не сумісні, хоч сидів і вважають одним з найбільш генетично витривалих видів на Етергулі. - Неочікувано терпеливо пояснив Даймонд.
- Я нічого не розумію, - зізналася чесно, масажуючи пальцями скроні.
- Я теж зовсім не чекав такого повороту. Тому нам треба зустрітися з моїм дядьком. Боюсь, він єдиний, хто здатен пояснити, чому ти пройшла ритуал і завершення прив'язки до реліквії.
Аргументи Кайєна звучали серйозно, без тіні ворожості чи насмішки. І мені нічого не залишалося, як погодитися з ним.