В твоїх руках не страшно - Ольга Островська
І не чекаючи моєї відповіді, бере відро і йде до чана з гарячою водою.
Ось тобі й переговори. Знов підступний демон мене зненацька застав.
− Не пам'ятаю, щоб я погоджувалася на вашу допомогу в купанні, − зауважую обурено, підтягуючи до себе коліна.
І що мені тепер робити? Вилізу звідси, і простирадло мене повністю обліпить, оголюючи ще більше. Не вилізу – і він сприйме це за запрошення.
− Ти не сказала мені «ні». А я вже навіть почав на твої запитання відповідати, – цілком очікувано сповіщає мене його підступна величність, набираючи гарячу воду. − Хіба тобі не цікаво дізнатися більше?
Шумно видихнувши, я втикаюсь чолом у коліна, відчуваючи, як мене вкотре роздирають протиріччя через нього. Підловив. Він знову мене підловив.
Тому що я дуже хочу дізнатися більше. Але й погоджуватись на його умови мені страшнувато.
