Моя всупереч - Алекса Адлер

− Щось нечисте з цією терміновою кончиною консула, − вимовляю я тихо, коли кроки гостей стихають і двері за ними зачиняються. − Чотжар виклич до мене Аракеша. Хочу дізнатися, як це пройшло повз його увагу.

Хочеться терміново випитати у Ніба про всі емоції, які йому вдалося вловити, але це краще зробити потім, наодинці.

− Чорного і мені цікаво послухати, − зауважує Сетору. − А потім я особисто поспілкуюсь із віце-консулом. Можливо, зможу дізнатися більше інформації.

− О так. Думаю, саме вам це вдасться, як нікому іншому, – виривається у мене уїдлива відповідь. − Інсі Зеа-ма точно буде рада поспілкуватися з вами особисто і більш тісно.

Погляд жерця відразу зосереджується на мені. Примружившись, Сетору схиляє голову набік. І не здивований же. Він також помітив, як вона облизувалася на нього.

− Моя імператриця заперечує? – іронічно скидає брову.

− Ні. Чого б це? Робіть так, як вважаєте за потрібне для імперії, − відповідаю вже зовсім рівним тоном. Взявши себе в руки нарешті. – Маю єдине прохання – не забувати, що сьогодні ввечері я розраховую на вашу допомогу.

− Я ж казав, що завжди пам'ятаю про все, що було сказано між нами, − криво всміхається мій довірений радник і наставник. – Усі наші домовленості залишаються чинними. А зараз дозвольте відкланятися. Мені треба зайнятися справами.

І він, після мого згідного кивка, спокійно йде із зали, забравши сувій з собою.

Напевно, поспішає якнайшвидше зустрітися з главою дагрійської делегації.

Проводячи його очима, знову ловлю себе на хвилі незрозумілої злості. І, усвідомивши можливу причину, засмучено заплющую очі, картаючи себе на всі боки. Тільки власницьких почуттів щодо Сетора мені не вистачало. Нехай робить, що хоче. Його особисте життя мене взагалі не стосується.

Але з цією?! Вона ж… синя. А гадина ще та. По очах видно.

До того ж не варто виключати ймовірність того, що вона таки впізнала мене і може видати інформацію про Соню.

Ось цього справді варто побоюватися. Якщо комусь із моїх ворогів та опонентів стане відомо про те, що в мене є рідні, заради яких я багато на що готова, може статися біда.

«Чотжаре, у мене буде до тебе прохання», − звертаюся я до єдиного, на кого можу покластися у цьому питанні.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно