Моя всупереч - Алекса Адлер

У такій тотальній завантаженості мені часом ніколи було навіть перевести подих. І це мене, чесно кажучи, навіть тішило. Тому що тільки так я могла не думати про те, де зараз мої се-аран. Про те, що досі зазнавала поразки щоразу, коли намагалася пробитися до чоловіків своїм даром.

Як і обіцяв Сетору, через кожні два дні він супроводжував мене додому і допомагав поринути у підпростір. І я знову йшла за ниткою нашого з Володарями зв'язку. Щоразу я проходила трохи далі. Щоразу зв'язок ставав трохи більш відчутним і міцнішим. Але цього було дуже мало. Я все ще не знайшла відповідь, як допомогти моїм се-аран повернутися. І мені досі лишається сподіватися лише на те, що вони відчувають мої спроби їм допомогти, і це хоч щось їм дає.

І щоразу після таких занурень я відчуваю себе морально вбитою, не бажаючи нікого бачити й з кимось розмовляти. Особливо з Сетору, що завжди похмуро спостерігає за мною. Бо в такі моменти його погляд знову сповнюється тим жагучим вогнем, голодом і рішучістю, що так налякали мене на початку нашого союзу. І стає зрозумілим, що нічого не змінилося. Цей чоловік досі шалено бажає мене. Що він просто вичікує. А я... більше не можу вважати його ворогом. Більше не боюсь його. Важко триматися на відстані від того, хто щодня стає твоєю опорою та підтримкою. До кого ти звикла звертатися щоразу, коли потрібна допомога та порада. Хто завжди приходить за першим покликом.

Але я рада, що він тримає свою обіцянку і більше не повторює спроби схилити мене до близькості. А-атон помилився на його рахунок. Відмовивши жерцю, я не зруйнувала нашого союзу. Він не виявився настільки безчесним та підлим. І, найімовірніше, його одержимість мною згодом пройде. Може, він зустріне іншу жінку, яка змусить його про мене забути... Мене це тільки... потішить. Я щиро бажаю йому стати коханим для когось. Бо небайдужа до його долі. Він для мене друг... Так, саме так.

А поки кожен день починається з нашого спілкування, що стало для мене рутинним та звичним.

І так уже майже два місяці.

Сьогодні ввечері я знову йтиму слідом за ниткою, занурюючись на такі глибини підпростору, на яких майже ніхто з обдарованих не бував.

А поки що мене чекає довгий робочий день. І найголовніше моє завдання сьогодні, це зустріч із послом від дагрійців, однієї з найсильніших та найвпливовіших рас Араянса. З однією представницею цих синіх монстрів я вже стикалася одного разу. І найменше мені хотілося б згадувати про той жахливий день. Але ж вибору немає. Між Аша-Ірон та Дагрою існують мирні домовленості. І я маю їх дотримуватися.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно