Інша сторона - Ліана Меко

Він дізнався, що хотів. Не було ніякої дружби - не з Лізою. Ніколи не було. Усе справді було брехнею. Скрізь. Завжди. Усім.

Навіть у нього самого... Хоч коли-небудь були до неї ці самі дружні почуття? А може і Влад брехав? І добре б їй, так самому собі ж брехав, ідіот!

Так, він дізнався "жахливу" правду, але вона не вибила дух, не розкрила серце, не збила з ніг. Навпаки, щось солодко занило всередині. Стиснулося, наче пружина. А серце стало таким великим - наче величезна повітряна куля - що, здавалося, ось-ось підніме його в повітря. 

Ліза. Моя Ліза. - Промовив про себе. А потім і вголос. І нутрощі наповнилися таким солодким трепетом, що в животі залоскотало, звело приємною судомою, зметнулося іскрами догори й розійшлося по тілу поколюванням передчуття.

Йому терміново потрібно побачити її!

Зірвався з місця. Вискочив на вулицю. Куди бігти, де її шукати? Де та чортова кав'ярня? Рвонув "до Тараса" - вирішив, напевно шукати треба десь у тому районі.

Біг так швидко, що вітер у вухах свистів. Поспішав як міг. Не можна чекати! Його Ліза скоро поїде. Залишилося так мало часу... Він хоч і дурень, але не все ще втрачено.

Добіг до площі за лічені хвилини. Оббіг усі кав'ярні району.

"Ліза тут працює?" - Задихаючись кричав на барист і барменів.

На нього дивилися, як на божевільного, злякано мотали головою, виганяли із закладу. Тільки в одній якийсь пацан хоч і здивувався його такій галасливій появі, але відповів спокійно. "Ліза вже закінчила зміну. Хвилин десять тому пішла додому".

Вискочив із кав'ярні. Розгублено озирнувся на всі боки.

Десять хвилин. Могла вже далеко піти. І якою дорогою пішла? А може сіла в автобус? Як же її наздогнати? Де її шукати?..

Поспішив у бік дому, вирішив, заявиться до неї у квартиру. Двері винесе, якщо тітка знову перешкоджатиме. Знайде свою Лізу. Зустрінеться з нею, навіть якщо доведеться все місто догори дригом перевернути!

Але раптом звідкись із підворіття почувся чийсь здавлений крик. Влад загальмував на секунду. А потім пролунало щось таке страшне, від чого в нього кров у жилах застигла. "Не треба!" - закричав повний болю і жаху голос. І в ньому Влад впізнав голос Лізи.