Збираючи каміння - Медвідь В'ячеслав
А то каже якось, що буде на
мене наговорювати Е-ге, як ти така; а я ж хотіла з тебе дитину зробити. Та хіба я не бачила, що їм ця машинка у печінках сидить. Хоч цей кооператив трапився. Зразу то боялася; думаю, поділю гроші між дітьми, а там як буде. Та й тепер добре; є куда дітям з'їхатися,— це для мене найбільша радість.
Чи ми додивилися що в тому телевізорі,— вже не пам'ятаю; якимсь аж наче іншим кіно мені обернулося, так добре було заснути на материному ліжкові, й наснилася мені ця нова квартира; голова кооперативу ділить усім ще й потрошку землі, а я божечкаю, що з цею ділянкою робити: в долині, грязюка. А тут ще й од цих клієнтів спасу нема: ти ж обіцяла пошити; а взавтра війна. То кому яке віддавала — недошиту блузку, плаття. Мати розказує вранці, що Женя не будила, як прийшла з буряків, а Андрей довго дивився телевізора, аж заснув проти нього; йому кортіло повечеряти. Женя матері показала, звідки дати сала, сушки, бо сама вдосвіта бігла на машину, щоб їхати в поле; і знов не побачить сестру і не побалакає. Ми з матір'ю щось там попоїли, але обидві такі, що вранці не навертай з цею їжею; і думаю, хоч на другий автобус устигну. Так боялася, що воду пускатимуть на новій квартирі, а мене нема. Прорве десь, то двері ламатимуть. Мати далеко й не провела; тако в глибоку вуличку попід городом проча пал а трохи. Бачу, мати ще біля воріт уткнула в сумку загорнуті в хустинку якісь гроші. То я в сміх: ніяких я грошей не братиму. А вона пальцем тако штрик мене в бік, ще й гнівається: г-а, якої холери; одну пенсію тільки вділила, більше нема. Там трохи на похорон собі відклала, то звідти вона не бере. Це таке; не мала б я матері давати, то ця обділяє. От уже й край вулички; нагинаюся й цілую матір, дякуючи їй.
Ти кажеш, собаки: а от корови на своїх хазяйок схожі. Корова а грон ом ші емтеесу Ніни Іванівни голову несла ота-ко-о вгору й трохи набік, аж волом трясла. Арсенишину візьми: опустить голову й плентає собі до хати. То Нінина тільки городів не минала. Гадюка сичатиме, а вона влізе. Ти мене питаєшся, чи була в нас корова. Сину. Як тобі сказати. Й ми корову тримали; але як з тією молочарнею таке вийшло, що треба було усе спродувати, то й корова зійшла з двору. Ти кажеш, що не пам'ятаєш її. Але я не знаю, чого це ти нашої корови не пам'ятаєш. Вона в нас довго хоча й не побула; згадав цепка в куточку на стіні, де корова припиналася,— от бачиш.
