Запороги. Роман перший. Петро Сагайдачний - Рогожа Віталій
А яничари і сипахи хіба на крилах могли прилетіти, щоб дати відсіч козакам. Загрузивши свої човни багатою здобиччю, козаки підпалили портові будови, щоб султан побачив "із своїх упокоїв дими", і зникли в морській імлі.
Такого нечуваного нахабства і зневаги турки ще не бачили. Якщо Синоп був далеко від столиці, то цього разу козаки бешкетували в передмісті столиці. Прийшовши до тями від переляку, султан наказав наздогнати і знищити козаків. Турецький флот під проводом самого Капудан-паші, адмірала всього Турецького флоту, наздогнав запорозьких козаків біля гирла Дунаю.
Але і ця зустріч входила в план, який розробили Сагайдачний з Мазепою. Козаки готувалися гідно зустріти турецький флот. Ще до підходу турецьких галер, Сагайдачний звелів козакам перевантажити награбоване у турків добро в десяток човнів і схоронити їх у плавнях Дунаю. Одночасно з ними схоронилось ще тридцять човнів. Цим він підтримував ілюзію у Турок, що їм дійсно протидіє загін лише із сорока човнів. І одночасно створив стратегічний резерв, про який супротивник не знав, а козаки резерву до настання бойових дій, мали добрий відпочинок.
Коли турецький флот в кількості десяти галер з'явився на горизонті, козаки почали від нього втікати у відкрите море. Гонитва продовжувалася до вечора. Тяжкі галери не могли наздогнати легкі швидкі "чайки", веслувальники яких до підходу галер мали час на відпочинок, в той час як веслувальники галер були досить змучені тривалим переходом. Проте козацький флот далеко не втікав, а тримався на виду у галер. Коли почало сутеніти чайки зробили зворотний маневр і помчали до берега, де в вечірніх сутінках Турки їх втратили з виду. Щоб не попасти на мілину, галери стали в однострої носами з вояками на бойових платформах до берега, і кинули якоря, в надії вночі відпочити, а зрання знищити козацькі човни.
Знаючи хитрощі запорожців і їх любов до нічного бою, Капудан-паша встановив посилену охорону, але особливо не переймався тим що козаки нападуть на турецькі галери. Йому доповіли, що козаків на сорока човнах може бути не більше двох тисяч, в той час як на галерах знаходилось понад п'ять тисяч турецьких вояків. Потрійна перевага навіть для таких шибайголів як запорожці є доброю пересторогою. Тому, він навіть не планував захисту. Зібравши офіцерів у своїй каюті, яка знаходилась на кормі, він виклав їм свій план, згідно з яким, вони загонять в пастку козацькі човни, і всіх козаків потоплять як сліпих кошенят. Нарада продовжилась за північ, але обговорений план всім сподобався і вони, задоволені собою, розійшлися на відпочинок.
А Сагайдачний, який в бойових походах взагалі дуже мало спав, відпочивши пару годин теж зібрав полковників і сотників на гетьманському човні.
– Панове-товариші! – почав нараду Сагайдачний. – На одній галері Турок встановлений стандарт-знамено Капудан-паші. Тобто, ми сьогодні маємо честь вступити в бій з турецьким адміралом, командувачем всього турецького флоту. Правда, частина флоту ловить нас біля Трапезунду, але і Капудан-паша має на десяти галерах понад п'ять тисяч вояків. Якщо ми лишимо з човнами завантаженими скарбом сотню козаків, то матимемо проти турок три тисячі дев'ятсот козаків, що, погодьтесь, добре співвідношення. А ми до того маємо ще мудрі козацькі голови. Може хтось думав що я дурно розбив човни на два загони. Так було складніше брати міста Трапезунд і Мінер, але тепер Турки впевнені що нас всього дві тисячі. А за таким співвідношенням лише той хто втратив здоровий глузд візьметься до штурму човнів супротивника.
Не будемо переконувати Капудан-пашу, що маємо здоровий глузд. Саме сорок човнів піде від берега на штурм галер. По чотири на кожну галеру, але тридцять човнів вийдуть в море до того як розпочнуть бій сорок човнів першого удару, без лишнього галасу в повній тиші вони підійдуть до галер з протилежного боку і будуть чекати сигналу до штурму. При чіткому виконанню цього плану чисельна перевага туркам не допоможе. Кожен із полковників має одну із Турецьких галер для нападу. Я беру галеру Капудан-паші, наступні в такому порядку, Дорошенко, Бородавка, Гаркуша, Скороненко, Куліш і інші. Якщо під час бою знадобиться якомусь полку допомога, давайте знати.
А тепер повертайтесь на свої човни, і чекайте сигнал до наступу. Сигналом буде світло ліхтаря на моєму човні. По цьому сигналу човни другого удару відправляються в обхід галер, і якомога ближче підходять до кормових частин галер де непоміченими чекають перших пострілів. Це буде для них сигналом до штурму. На це знадобиться біля години, в цей час світло на моїй галері на деякий час погасне, а коли засвітиться знову, то буде сигналом готовності до штурму, човнів першого удару. Через рівні проміжки часу запалюєте вогні на інших човнах, які очолюють кожен загін по кількості галер. Світло десятого човна буде означати початок наступу човнів першого удару. Чи всім зрозуміло те про що я говорив?
Як завжди підготовка до бою змушувала кожного зосереджуватись, але й відволікатись думками про наступний бій. Тому запитання і пропозиції були. На кожне питання Сагайдачний давав вичерпну відповідь, а пропозиції обговорювались. Лише після цього, полковники роз'їхалися до своїх груп човнів, де поставили завдання на наступний бій. Всі пересування проходили в повній тиші.
Через годину на човні Сагайдачного з'явилося світло. Слабенький вогник в темряві було помітно всім козацьким човнам, але його помітили також вартові на галерах. Вони, напружуючи зір і слух, стали вдивлятися в темінь ночі, але більше нічого не помітили і не почули. Тому розслабившись поринули кожен у свої думки. Дехто навіть зумів стоячи задрімати. Коли вогник блимнув знову то не всі його помітили, а ті що помітили вже не так уважно до нього придивлялись.
Вартові Турецької ескадри знову насторожились, коли звернули увагу на те, що вогнів стало вже десять, і вони значно ближче, ніж був той перший. Щоб краще розібратися, що то за вогні, вартові запалили смолоскипи, що знаходились на середині бушприту, яким закінчувалась бойова площадка платформа галери, на ній сидячи і лежачи спали зі зброєю в руках яничари.
Те що побачили вартові, змусило їх несамовито забити на сполох. Весь простір перед галерами був заповнений козацькими човнами, які тихо рухались в напрямі галер. На сполох схоплювались турецькі вояки, і ще з закритими очима готували зброю і самі готувались до бою. Гармаші почали наводити гармати, яких в носовій частині бойової платформи було три, одна велика і дві малі, на човни запорожців. Вояки з рушницями риштувалися в два ряди і почали заряджали рушниці.
Коли запалали смолоскипи на галерах, козацькі чайки максимально збільшили швидкість і стали стрімко наближатися до галер. В цей час на бойовій платформі галери адмірала вже зібралися всі офіцери а з ними Капудап-паша. Він прибув на бойову платформу в супроводі особистої охорони. Поки яничари готувалися до бою, він разом з офіцерами здивовано дивився на козацькі човни, не розуміючи в чому суть їхнього маневру. Справа в тому, що на човнах не було жодного вояка лише веслувальники зосереджено били веслами а стерновий, здавалося, правив човнами в проміжки між галерами, щоб проскочити у відкрите море.
"Вирішили втекти під покровом ночі? А що, може й мудро поступають, відчувають свою загибель! Але чому попри галери? Був час непоміченими відійти від галер під берегом, і спокійно зникнути в морі. Щось тут не так…". Встиг подумати Капудан-паша. В цей час човни козаків, по два з кожного борту галери, пройшли бушприт галери, і різко зупинились один за другим. Одночасно над їх бортами піднялися ряди козаків з націленими на галеру рушницями. Пролунав залп і миттєво козаки зникли в човнах і знову піднялися, і знову пролунав залп. Ці залпи дуже зрідили ряди яничар. Але Капудан-паша це побачив вже тоді, коли охорона майже несла його по куршелю до каюти. Саме в цей час одною з козацьких куль він був поранений.
Біля каюти Капудан-пашу з його охороною, вже чекали козаки трьох човнів другого удару, які на чолі з Сагайдачним при перших пострілах вдерлися на корму галери. Порубавши перед тим не чисельну охорону офіцерських кают, вони радо зустріли Капудан-пашу, і ніжно, із рук в руки, прийняли його та понесли до власної каюти, де на нього вже чекав Сагайдачний.
Тим часом оговталися яничари і почали в різнобій палити по човнах першого удару, зробили декілька пострілів і гармати. Але "чайки" знаходилися в "мертвій" зоні і жодне ядро в човен не поцілило. А від пострілів яничар з рушниць, козаки сховалися за бортами чайок, тому турецькі кулі попадали в борти човнів, і снопи очерету, що були закріплені на козацьких човнах для захисту від куль. Але тільки-но турки почали перезаряджати рушниці, козаки піднялись над бортами і знову пролунав подвійний залп з усіх козацьких човнів.
Яничари опинилися в скрутному становищі. Бойові платформи призначались для нападу, коли галера брала супротивника "на абордаж", тоді вояки з високої платформи спускалися до ворожого човна і захоплювали його. А при нападі противника на галери на платформі воякам не було де сховатись. Низенький борт у вигляді поручня на стовпцях, був прозорим і не захищав від куль. Сховатись було можливо хіба під лавками веслярів, але стріляти звідти було не можливо. Тому після другого прицільного залпу козаків, яничари почали шукати захисту від куль.
Розгубленість і відчай, що заволоділи яничарами, використали козаки. По одному човну з кожного боку галери стрімко пристали до галери, і закинувши на борти гаки з мотузками, козаки полізли на палубу галери. Вони робили це швидко і вправно, давався взнаки вишкіл на берегових кручах Червоного Кута Базавлуцької Січі. З човнів, що лишилися на бойових позиціях козаки продовжували посипати беззахисних яничар кулями тому вони не зразу завважили що козаки вже з'являються на галерах. Яничари були повністю деморалізовані. Коли вони побачили на галері козаків, то їх вже було по десятку з кожного борту, і щомиті над бортом наче виринали нові чубаті та вусаті голови. Яничари мусили кидати рушниці і братися за ятагани, але козацька шабля була вдвічі легша і на один помах ятагана козак робив три помахи шаблею, і так чи інакше частіше діставав турка.
Проте, хоч яничар і багато загинуло під кулями, їх було значно більше, і вони поступово почали тіснити козаків.
