Лицем до села - Вишня Остап
на рік на сторожу…
ВУСОР тих грошей ніяк не може вичухати, хоч організація він економічно не квола, бо збирає він гроші за право полювання на Вкраїні, і збирає немало…
Мелітопольський відділ ВУСОРу, куди за новим територіальним поділом одійшла коса, спить.
Як завжди: один спить, другий чухається, а птиця плаче.
Чи не за таке відношення до Денисової коси вилаяв у ювілейному числі вусорівського журналу "Украинский охотник и рыболов" вусорівський поет Уралов всіх вусорівців?
А вилаяв "хльостко". Отак:
"Ми вільної спілки Вусорові діти, Ми лісу й простору лихії син и".
Істинно: лихії сини!
Давайте щось робити! Давайте рятувати птицю! її в нас не багато!
Птиця — створіння ніжне! Воно лаятись не може!
А як би воно вилаялось, коли б могло!
Треба оголосити Денисову косу державним заповідником.
Треба, щоб на Денисову косу звернули увагу наукові установи (о, Наркомосе! Хай благословенне буде ім'я твоє!), бо це єдине на Вкраїні місце, де можна збагатити новими дослідами орнітологію, біологію й іншу "логію"…
* * *
Птиця плаче! Разом із нею плачуть наука і наші радянські скарби природні!
Невже ж ми такі до євангелія щирі, що на всі плачі ті говоритимемо:
"Блаженні плачущі, яко тії утішаться!"
Євангелія тут не допоможе. Вона б могла допомогти тільки тоді, коли б була вагою пудів так на п'ять з половиною, щоб можна було нею бити по голові тих, хто нищить птицю.
"РИБАК РИБАКА НЕ ДУЖЕ БАЧИТЬ НАВІТЬ ПОБЛИЗУ"
Як той казав:
— Хоч не дуже в риму, так зате ж правда.
І це не так, ніби "навздогад буряків", а таки про справжніх рибалок, що на Азовському морі рибу ловлять…
Про тутаки справу, що й рибалку до соціалізму повинна витягти, — про "кипарацію", та ще й про рибальську…
Є в Бердянську вуличка, на вулиці дворище, а в дворищі хаточка, а в хаточці канцелярійка… За хаточкою — хлів, у хліві — "склепчик", ліворуч — льодовня, у льодовні — шаплики для просолу риби, серед двору на жердях розпанахана риба на сонці висить…
Оце є Бердянський союз рибалок…
Вузлова станція, звідки бердянські рибалки до соціалізму мають простувати…
* * *
Історія цього кооперативу такенька… Організувався був він у 1917 році… До того часу бердянський рибалка був у "польнім і потомственнім володінні" в прасола, в дуки в того, що "попив нашої"… Силу тут була тих, що "пили", "пили" і добре розуміли, що роблять, бо цілий "синдикат" зпоміж себе утворили.
— Ні сюди, бувало, ні туди, а тільки йому в зуби, — розказував старенький член правління кооперативу, піонер бердянського рибальського кооперативного руху. — Купували рибу в нас 1 крб. 80 коп. за пуд, а вже в Катеринославі по 18 крб. за пуд торгували…
Зрештою накипіло. Взялися, щоб без "прасола"… Спочатку заснували таке собі "товариство, та й годі"… По надцять карбованців з носа, щоб і по снасть послать, щоб і рибу продавать… Потім на статута перейшли. Народився, значить, кооператив…
В 1919 році, одне слово, "со святими упокой" бердянський рибальський кооператив…
Випливла ж ото тоді по всіх морях, по всіх океанах, по всіх річках веееличезна риба, така, як тисяча китів укупі… І звалася вона Г л а в р и б а… Главала вона, главала, а як вона вже була Главриба, то вся та не главриба, а просто собі рибка, що не главала, а плавала, так та рибка з переляку не дуже тоді ловилася…
Потім Вукоопспілку на азовську рибу потягло.
— Дай, — каже, — я рибки половлю!
Сіла Вукоопспілка край моря Азовського і кооперативно задекламувала:
— Ловись, рибка, велика й маленька!
(…Ну, не буду, не буду! Вукоопспілка дуже симпатична установа).
Да… Взагалі, значить, довелося в 1924 році бердянським рибалкам удруге кооперуватися. Так вони взяли й скооперувалися, маючи 8 крб. 70 коп. основного капіталу…
"Потрішечку та з папкою" стали вже, не сказать, щоб зовсім на ноги, а так "вроді" рачки…
Так і стоять. Членів мають 180 чоловік. Пай у них 10 крб. з носа, а оборот на рік 12–13 тисяч карбованців… Мають невеличкий просольний пункт у Бердянську, мають на базарі крамничку, а в дворі халупочку, а в халупочці — канцелярійку.
* * *
Так через віщо воно ото так виходить, що "рибак рибака не дуже бачить"?
А як ви гадаєте: хіба легко тебе побачити, коли перебуваєш ти у вищенаписаному стані? Не легко. Бо й самому голову тяжко піднести, та й тому, хто тебе вздріти схоче, не дуже "сіє становище" примітне єсть…
А чому таке становище утворилося?
Вважайте…
Бердянський район має біля 300 чоловік рибалокпрофесіоналів, чоловік на сотню набереться рибалокаматорів, що так само немало часу витрачають на рибальство і в яких рибальство при ліпших умовах легко може перевернути на професію. Додайте до цього ще чоловік з сотню "резерву", тобто тих рибалок, що їх занепад теперішнього рибальства кинув на другу роботу… Маєте, отже, армію бердянських рибалок — 500 чоловік. Приблизно, певна річ… Армія чималенька, як бачите. Кооперовано з них тільки 180 чоловік, та й то так кооперовано, що тільки 35 % здають рибу до кооперативу. Решта — "і вашим і нашим"…
В чім річ, що рибалка так туго йде до кооперативу?
Не бачить для себе вигоди.
Ясно, що ми не можемо вимагати від рибалок свідомості, культурності і т. ін. Рибалки в такім іще перебувають стані, що тільки матеріальна зацікавленість може залучити їх до гурту, тільки зайва дешева мережа може довести рибалці, що "в єднанні — сила"…
Кооперативові треба затягати рибалок. І не промовами та відозвами, а дешевим рибальським посудом, збутом їхньої продукції, культосвітньою серед них роботою.
А оце все й шкандибає на всі чотири…
Що робить тепер кооператив?..
Бореться за своє власне життя. Йому жити треба. А для того, щоб йому жити, він кинувсь у торговельні операції, бо ні від кого підмоги не жде… Значить, всіляка організаційна справа, культосвітня робота, всякі там плани — на заднім плані… І жевріє… І стан отакий: ні встав ні впав.
Рибалки його (чи від його) ждуть, а він на рибалок чекає.. Даси рибалкам — самому нічого не залишиться (смерть!), не даси рибалкам — членів не буде (смерть!). І крутиться в зачарованому колі.
Треба те коло зачароване розірвати!
Хто його має пірвати?
Всеукррибакспілка!
Як?
Допомогою! Якою?
Перш за все організувати ринок збуту. Кооператив захлинається, не маючи ринку.
Друге — кредитом. За час війни, і імперіалістичної, і громадянської, рибалки залишилися без "посуду"[8]. Нема мереж на білу рибу, нема гачків на красну рибу… Нема човнів… Без допомоги з боку кооперативу неможливо правильно й широко організувати рибальство.
Третє. Треба відкрити консервний завод. Він є в Бердянську. І, здається, в розпорядженні Укррибакспілки, але він спить.
Оце треба зробити, і зробити негайно.
Вважайте, що завмерла багатюща галузь нашої промисловості в Бердянськім районі. Можливості її колосальні. Наукова експедиція проф. Книповича довела, що війна спричинилася до того, що риба в Азовському морі збільшилася неймовірно. (Єдина користь, що від тої триклятущої війни маємо!). За передвоєнного часу Бердянськ ловив 200 000 пудів риби. Тепер ловить ледве 50 000. А ловити може "тисячу тисячів"…
* * *
"Розкачайтеся", товариші з Укррибакспілки!
І качайтеся скоренько, бо біла риба знищить в Азовському морі "красну" рибу. Серйозно. їсть, стерво, ікру "красної" риби…
Чим тоді закусюватимете? Огірком солоним?
"ТАК МИ Ж НАРОД ТЬОМНИЙ" (Конспект до трагедії)
В Азовському морі, на дні оного, росте трава зелена, що к о м к о ю зветься…
Травка вона приємненька, ніжна й м'якенька, не "кусається" так, як наш кушир триклятущий, а як улізеш у неї — так вона тільки лоскоче… Лоскотлива трава… Хороша трава…
І от, як вона виросте, хвилі морські її гойдають, з кореня зривають і прихлюпують її до берега, де й лягає вона понад берегом зеленими мокрими "ковбасами"…
Найбільше її хвилями пригортається до берегів азовських кіс — Денисової (Обіточенської) та Бердянсьхої…
Тоді приходять люди православні, вигортають комку тую на берег, на піску її розтрушують, сонце її припікає, висушує, і робиться вона сухасуха, та м'яка, та рипуча…
А потім того її збирають, складають у такі пакунки, як ото сіно, й пресують особливими машинами…
А потім уже одправляють її в усі кінці СРСР нашого, де з неї ліжники роблять, подушки роблять і всілякі м'які меблі роблять, щоб гражданам не дуже муляло, коли вони після "трудов праведних" чи лягають, чи сідають відпочити для…
Хороша трава комка, корисна і хорошу котировку має на ринку нашому радянському…
Вже Бердянську, приміром, тамтаки, на місці, по півтора карбованця за пуд комки платять[9].
* * *
Сидимо ми якось на Денисовій косі, на березі, та й дивимось на шкаралущі з яєць морської птиці, що енергійно несе яйця для яєчні православного населення, на косі "обитаємого"… А шкаралущі ті, як яєчня вже спечена, викидаються в море, щоб не бачив ніхто, як нищиться морська птиця на Денисовій косі…
Сидимо та й "дакаємо", бачачи, як у нас природа наша охороняється…
Підпливає баркас, а на баркасі п'ять засмаглих "гражданов", з вусами попід носами (декотрі з сивими) і з залізними вилами в руках…
— Здорові були, — кажуть граждани.
— Драстуйте, — кажемо ми.
— На охоту?
— Ні, так… Подивитись, як тут, на косі, що й до чого… А ви?
— А ми комку збираємо…
— Ну, сідайте, закуримо… Сіли й закурили…
— Так комку, кажете, збираєте?
— Комку збираємо…
— Що ж у вас — артіль, чи як?
— Яка там артіль? Од "хазяїна"…
— Ну й що?
— Та що ж. "Гіркі, сестро, заробітки"… Хіба ти його багато назаробляєш, коли й вигорни, і висуши, і збери, і спресуй, а воно тобі по п'ятнадцять копійок з пуда за всю ту роботу платить…
— А хто ж у вас за "хазяїна" править?
— Та Гальперин якийсь, із Харкова…
— А що ж воно за Гальперин такий?
— А ми хіба знаємо, а ми хіба бачили його? Живе собі в Харкові, а ми тут робимо… Тут у нього уповноважений е… Так іноді приїздить з Харкова, подивитись, та й усе…
— Іч який Гальперин!.. Сидить у Харкові, а ви тут збираєте?
— Еге!
— А почім той Гальперин продає ту комку, що ви йому збираєте?
— А ми хіба знаємо? Може, по карбованцю, а може, й по півтора… Вона не дешева…
— А ви йому по п'ятнадцять копійок збираєте?
— Еге!
Тут уже (з пісні слова не викинеш) в таку спокійну нашу бесіду почали вскакувати, з нашого (признаємось) боку, слова, що їх аж ніяк не можна на папір навести… Нехороші почали слова вскакувати…
— Так що ж ви4,— кажемо, — не можете того самі робити, що робить Гальперин? Не можете скласти артілі, щоб не годувати Гальперина?
— Та воно…
— Що воно?
— Так Гальперин заплатив за оренду чотири тисячі, та машини…
— А ви цього скопом не могли б зробити? Чи вам би не пішов Наркомзем на поміч, щоб дати в розстрочку оренду? Чи у вас нема КНС, що міг би це на себе взяти? Чи ви не маєте кооперації? Ви стоїте, чухаєте поперека, а Гальперин у Харкові не на комці, а на перинах спить?!
— Та воно так!..
