Королева Сонька - Ірина Звонок

  З розчинених воріт собору Святих Станіслава та Вацлава повільно вийшов єпископ Олесницький. Він тримав за руки двох королевичів, десятирічного Владислава та семирічного Казимира Андрія. Заплакані хлопчики несли у руках мечі. Ветерани славетної битви при Грюнвальді упізнали зброю. Ті мечі посланець тевтонських лицарів перед битвою кинув на землю і глузливо промовив: «Це тобі і твоєму братові Вітовту для того, щоб ви не уникали битви». Ягайло прийняв мечі і дав таку відповідь: «Маємо достатньо мечей і я, і все моє військо. Ворожа зброя мені не потрібна. Але я візьму ці мечі для того, щоб з допомогою Божою покарати їми ворога за його гординю». І він переміг! З того часу тевтонські мечі зберігаються у соборі, як знак великої перемоги.

  Хлопчики, озброєні завеликими для них мечами, підійшли до домовини батька. Поклали мечі на труну і шанобливо вклонилися до самої землі, як навчив їх єпископ Збігнєв. Ця сцена зворушила присутніх: і жінок, сповнених материнського інстинкту, і суворих похмурих чоловіків.

  Сонька зістрибнула з коня і наблизилася до синів. Лише тепер вона заплакала. Не стримуючи сліз, вона обійняла хлопчиків і поцілувала їх у русяві голови. Утрьох вони увійшли у собор. А за ними урочисто занесли королівську труну.

  Домовину з тілом Ягайла встановили перед вівтарем, для останнього прощання. Єпископ Збігнєв нахилився до вуха Соньки і прошепотів:

  - Не хвилюйтеся, ваша королівська милість. Мені довелося багато попрацювати у останні дні, але я домігся того, що шляхта стала на наш бік. Королевича Владислава виберуть королем Польщі. Сейм призначений на двадцять п’яте липня, після погребіння короля. Готуйтеся, моя королево. І підготуйте молодого королевича.

  - Невже мій син не може стати королем відразу після смерті батька? – здивувалася Сонька.

  - У інших країнах – так, але не у Польщі, – ледь чутно пояснив єпископ. – Польська шляхта настільки звикла до вольностей, що воліють самі обирати королів.

  І відійшов до вівтаря, бо саме єпископу краківському випадала велика честь – відслужити панахиду по королю Владиславу ІІ Ягайлу.