Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
— Воротаре, еоротарчику, відтвори ворітонька!
— Хто воріт кличе? — Князеві служеньки.
— А що за дар везуть? — Яренькії пчілки!
— Ой ще ж бо нам мало! — Що ж ми вам додамо?
— Ой що ж ви нам додасте? — Дочку мізиночку,
— Молодую дівоньку в рутянім віночку!
— Воротаре, воротареньку, відтвори воротенька з щирого золотенька,
— Що ж там за пан іде, що ж то нам за дар везе?
— Золото-зерняточко, крайноє дитяточко!
(Вар.: Яроє пчолятонько, крайноє дівчатонько!)
— Ми зерняток не беремо, за дитятко (дівчатко) дякуємо.
— Володар, володар, чи дома господар?
— Та нема його вдома, поїхав по дрова.
— Церква замикана? — Церква одмикана.
— А хто у тій церковці? — Золотев дитятко.
— Мізинне дитятко, на місяцю посаджене, На місяцю посаджене, зірками обгороджене.
— А в що воно грає? — Червоним яблучком.
— А чим покриває? — Золотий ножик має.
— Що воно їдає? — Все пшеничний хлібець.
— Що воно пиває? — Все солодкий медок.
Ще одним надзвичайно поширеним на різних слов'янських територіях типом гаївки є «Кривий танець». Для його виконання в гаю забивали три кілочки або садили трьох дітей. Тоді дівчата, тримаючись одна за одну, йшли за провідницею, яка водила кривий танець, проходячи між кілками (дітьми), обходячи їх, безліч разів повторюючи недовгу пісню про цей шлях: «Кривого танця йдемо, Кінця му не знайдемо./ То в гору, то в долину, То в ружу, то в калину./ Бо його треба вести, Як віночок плести». Усі тексти цієї гаївки короткі і подібні за змістом, у багатьох з них говориться про необхідність виконувати цей танець. На думку С Килимника, ця гаївка є космічно-філософською і відтворює рух небесних світил, зокрема сонця, яке «сідає» та «встає», та рух людського життя, яке тече без упину, і кінець якому людина намагається знайти. С. Плачинда вважає, що «Кривий танець» є відображенням архаїчного міфу про богиню Ладу і символізує нелегкий шлях із вирію до рідних земель .
Тотемно-анімістичні культи та міфічні вірування виявили тісний зв'язок із темою пробудження та розквіту природи, швидкого проростання трав, сільськогосподарських злаків. Тому їх елементи часто наявні у наступній групі гаївок — господарсько-вегетаційних (рослинних). У минулому ці твори спирались на імітування процесів сіяння та вирощування різних культур, що супроводжувалося магічними текстами (на зразок замовлянь), і мало сприяти швидкому зростанню злаків і родючості природи. Тепер ці твори виконуються, як правило, у формі хороводу, який водиться по колу, у центрі якого одна людина зображає все, про що співається:
Як посієм овес, Як пов'яжемо овес,Рефрен (повтор, після кожного рядка):
Як покладемо овес, Та до зерна увесь, Як повозимо овес, До зерна, до зерна, Помолотимо овес, До зерна увесь. Як повіємо овес, Як уродить же овес, Повтираємо овес, Як покосимо овес, Погодуємо овес.Як бачимо, такі гаївки є замовляннями не лише весняних робіт, а й усього циклу праці, накликанням майбутнього добробуту.
Вегетаційно-господарські гаївки зберігають тісний зв'язок із попередніми групами цих творів, особливо із тотемічно-культовими:
Орел поле ізорав, пшеницею засіяв, Крилечками зволочив, дрібний дощик примочив. Щоб косарі скосили, молодиці згребали, А дівчата зв'язали, на коровай держали...
У гаївці «Мак» теж простежується зв'язок цієї магічної рослини із тотемними птахами чи тваринами:
Горобелю, горобелю.
Або:
— Соловію, пташку, пташку, Дес бував, dec бував? (Горобчику, шпачку, шпачку), А в садочку на листочку. Чи бував ти у садку, у садку Шьос чував, шьос чував? Чи видав же ти, як сіють мак? Чис не видів, горобелю, — Ой так, так сіють мак. Як сіють мак? (При цьому імітує процес сівби).Далі знов перелічуються всі етапи праці та вирощування — як сходить
