Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

богині Атени обсадив оливковими деревами. З тої пори Олімпійські ігри стали найважливішим святом у Греції; під час них оголошувалося загальне перемир’я. На Олімпіадах відбувалися змагання з бігу, боротьби, кулачного бою, метання списа і жбурляння диска, перегони на колісницях. Переможці Олімпійських ігор діставали оливковий вінок — дарунок самої богині Атени.

Навіть літочислення греки вели за Олімпіадами, і роки так і називалися: перший рік такої — то Олімпіади, другий рік, третій, четвертий рік такої — то Олімпіади. Перші ігри, за переказами, відбулися у 776 році до н. е. і проіснували аж до 393 року н. е., коли були заборонені імператором Теодозієм як несумісні з християнством.

ІНШІ ПОДВИГИ ГЕРАКЛА

Геракл повернувся переможцем до рідного семибрамного міста Теби, проте герой довго не міг всидіти на місці. Помстившись царю Авгію, Геракл вирушив до берегів річки Ніл, щоб розвідати далекі краї, де ще ніколи не бували греки. Подейкували, що там мешкало плем’я пігмеїв — маленьких людей зростом не більше одного ліктя.

Пігмеї змушені були вести постійні війни з чаплями, їхніми запеклими ворогами. Озброєні стрілами, пігмеї спускалися з верхів’їв Індії до східного моря та щоосені вели тривалі війни з чаплями, знищуючи їхніх пташенят. Бо великі птахи, постійно розмножуючись, могли б зовсім знищити крихітних пігмеїв.

Коли Геракл завітав до країни пігмеїв, то навіть не помітив карликів і ліг собі в траві спочити. Пігмеї розлютилися на героя і напали на нього, поціляючи його своїми стрілами. Геракл прокинувся від тисячі уколів, наче його жалили бджоли. Спершу Геракл не збагнув, що відбувається, а тоді побачив своїх крихітних ворогів, згріб їх у жменю, завернув у лев’ячу шкіру і так приніс до Греції.

Наступного разу Геракл подорожував до Лівії. Тут йому трапився велетень Антей — син володаря морів Посейдона і богині Ґеї — Землі. Антей був непереможним, доки торкався матері — землі, яка повсякчас давала йому нові сили. Коли хтось забрідав у його краї, велет змушував чужинців боротися з ним і завжди перемагав, тому навколо його житла все було просто всіяне черепами переможених бідолах.

Геракл не побоявся стати до бою з Антеєм. Довго боровся герой із велетом, проте коли Антей торкався землі, сили його подвоювалися. Тому Геракл міцно обхопив Антея руками, підняв його в повітря і не дозволяв торкатися землі, доки в Антея не забракло сил. Тоді Геракл задушив страшного велета. Ще багато подвигів здійснив Геракл, а далі вирішив, що час йому одружитися.

ЙОЛА ТА ДАЯНЕЙРА

Дізнався Геракл, що цар Еврит обіцяв руку своєї дочки Йоли тому, хто переможе його у стрільбі з лука. Геракл знав, що він управний стрілець, тому не гаючись вирушив до Еврита на змагання. Довго змагалися Еврит і Геракл, але щоразу перемагав грецький герой. Невдоволений цар Еврит відмовився віддавати Гераклові свою дочку, хоч і обіцяв.

Мстива богиня Гера вдало скористалася моментом: вона потьмарила Гераклові розум. У нападі люті Геракл скинув з муру царевого сина Іфіта. Коли ж напад гніву минув, Геракл вжахнувся своєму злочину. За грецькими законами, пролита кров обов’язково має бути спокутувана. Геракл вирушив у місто Дельфи до оракула, щоб той провістив волю богів. А треба сказати, що у Дельфійському храмі посередником між богами й людьми були жриці — пророчиці — піфії.

От до однієї такої піфії і звернувся Геракл. Пінія відпила ковток води зі священного джерела Кассотиди, пожувала листя священного лавра, сіла на золоту триногу понад ущелиною скелі. Заплющивши очі, вона довго слухала волю богів, а коли знову повернулася до тями, то не схотіла сповістити Гераклові, що саме почула від олімпійців.

Геракл неймовірно розгнівався і схопив золоту триногу, щоб поламати її. Проте тої — таки миті з’явився осяйний Аполлон і після запеклої боротьби відібрав триногу в героя. І тоді оракул нарешті заговорив і оголосив Гераклові, що він має три роки спокутувати свій злочин у рабстві.

Вісник богів Гермес продав Геракла за три таланти лідійській цариці Омфалі. Коли Геракл потрапив до Омфали, то підступний хлопчик — бог Ерот пустив золоту стрілу і запалив у героєвому серці пристрасть до цариці. Омфалу щиро розважала Гераклова закоханість, вона крутила героєм, як хотіла: вдягала його у жіночу одіж, а сама загорталася у його лев’ячу шкуру й погрожувала Гераклові його ж власною палицею, змушуючи виконувати різну жіночу хатню роботу. І Геракл мав покірливо ткати абощо.

Проте герой не був би героєм, якби міг всидіти на місці. Одного разу Геракл ходив на прогулянку, втомився і задрімав на березі річки, а прокинувся від того, що злі карлики керкопи намагалися поцупити його палицю. Усемогутній Зевс позбавив їх дару мовлення, бо керкопи не гребували брехнею і навіть не цуралися давати лживі клятви. Геракл переловив усіх керкопів, зв’язав мотузками і підвісив за ноги, а Зевс обернув їх на мавп.

Минуло три роки Гераклового рабства в Омфали, і тоді герой спорядив вісімнадцять кораблів і вирушив до каледонського царя Ойнея, який мав красуню — дочку

Даянейру. Безліч царів і героїв домагалися руки красуні, серед них і річковий бог Ахелой, син могутнього Океана.

Коли з’явився Геракл, попереду якого котилася слава про його незчисленні подвиги, то всі суперники відступили, а залишився тільки Ахелой, який мав дар перетворення — міг перекидатися на звірів чи птахів. Раз у раз обертаючись то на бика, то на інших тварин, він став до бою з Гераклом, але це не допомогло йому — славетний грецький герой переміг. Можливо, тому, що красуня Даянейра з такою надією гляділа саме на Геракла?

Переможець одразу ж захотів забрати з собою Даянейру додому. Молодята вирушили в дорогу і зупинилися тільки на березі річки Евен, де мешкав кентавр Несе. Він заробляв собі на життя перевозом і запропонував Гераклові за невеличку плату перевезти Даянейру на той бік. Герой погодився. Сам він