Міфи Давньої Греції - Наталія Ігорівна Тисовська

Войовниче плем’я жінок — амазонок мешкало на узбережжі Меотиди. За царицю вони мали красуню Іпполіту, дочку самого бога війни Ареса. Іпполіта носила чарівний пояс, який подарував їй батько, — знак влади над усіма амазонками. Ніхто не важився воювати з амазонками, та одного разу Еврисфеєва дочка Адмета забажала мати собі чарівний Іпполітин пояс, отож Гераклові довелося вирушати в країну амазонок.

Подорож у країну амазонок була важкою й небезпечною. Довго — довго плив Геракл зі своїми відважними супутниками на кораблі, поки не пристав до берега неподалік столиці країни амазонок — загадкової Теміскіри, куди ще не ступала нога жодного чужоземця.

Зустрічати сміливий корабель вийшла сама цариця амазонок Іпполіта. «Хто ти, чужинцю? — гукнула вона. — Навіщо висадився біля моїх берегів?» Геракл чемно відповів, що не хоче воювати з хоробрими й непереможними амазонками, адже не з власної волі опинився біля далеких берегів, а мета його подорожі — привезти чарівний пояс для Адмети.

Задивилася цариця Іпполіта на стрункого й мужнього героя, не могла йому ні в чому відмовити й готова вже була добровільно віддати йому пояс, коли серед амазонок у подобі смертної жінки з’явилася сама богиня Гера, яка й досі ненавиділа Геракла і хотіла будь — що його позбутися. Вона нашептала амазонкам, які стояли далі від цариці й не чули її розмови з Гераклом, що герой приплив для того, аби захопити в полон і забрати з собою Іпполіту. Підбурені богинею Герою амазонки скочили на коней і помчали до берега, де нагло напали на Геракла та його супутників. Попереду на коні мчала грізна Меланіппа, ще одна дружина бога Посейдона.

Скрутно довелося Гераклу — зі жменькою приятелів воювати проти цілого війська амазонок! Та ще й пішим — проти вершниць. Одразу семеро амазонок, супутниць самої богині Артеміди, яка вивчила їх майстерно володіти списом, напали зусібіч на Геракла. Геракл ухилявся від списів і одну по одній перемагав амазонок. Не менше відзначились у битві і його хоробрі супутники. Самій Меланіппі довелося здатися в полон, й аж тоді бій скінчився.

Цариця Іпполіта викупила свободу Меланіппи за чарівний пояс і Геракл, виконавши шосте завдання Евристея, міг повертатися додому.

Коли Геракл переможцем повернувся до Евристея, цар довго сушив собі голову, яке ж нове завдання вигадати для героя. І от уночі явилася йому богиня Гера, яка намовила Евристея звеліти Гераклові вичистити Авгієві стайні за один день. Елідський цар Авгій був сином Геліоса — Сонця. Він володів незчисленними чередами й отарами худоби і мав так багато стаєнь, що тридцять років не міг їх вичистити.

Коли Геракл почув про нове завдання, він страшенно обурився. Він, герой, має чистити брудні стайні? Проте нічого робити — довелося знову ладнатися в дорогу.

Але чи встигне він вичистити стайні за один день, адже всім відомо, що цар Авгій має тисячі й тисячі голів товару! І коли Геракл приїхав до Еліди, то попрямував не до царського палацу, а одразу до стаєнь. Ще здалеку зачув він сморід, який накрив навколишні села, отруюючи повітря.

Довго блукав Геракл навколо стаєнь, розмірковуючи, з якого боку взятися до справи, а далі сів відпочити на березі річки Алтей. І тут йому сяйнула цікава думка. Геракл підхопився і подався до царського палацу. Авгій вельми здивувався, коли дізнався, що герой хоче вичистити стайні за один день. Яка людина, навіть народжена від усемогутнього Зевса, впорається з такою роботою? Проте, звісна річ, Авгій не заперечував проти того, щоб Геракл принаймні спробував, навіть заклався з ним на десятину своєї череди.

На світанку Геракл попрямував до річки Алтей, швидко перегородив її греблею і пустив воду прямісінько в Авгієві стайні. Здалеку побачив цар Авгій, як вирує бурхлива вода в стайнях, вимиваючи з них тридцятилітній бруд, а Геракл підсміюється, спостерігаючи, як вода за нього виконує брудну роботу. Авгій з досади тільки рукою махнув — переміг Геракл.

На вечірній зорі Геракл знову з’явився у царському палаці і зажадав обіцяної нагороди — десятини всієї череди. Авгієві дуже не хотілося розлучатися з худобою, отож він почав припрошувати Геракла лишитися погостювати. «Не можу гостювати, — відповів герой, — мушу повертатися до Евристея, бо він, мабуть, вигадав для мене вже нову роботу». — «То ти не сам прийшов чистити стайні, - вигукнув Авгій, — а за велінням Евристея? То чому ж тоді ти вимагаєш заплати?» Геракл образився: «Хіба ми не чесно закладалися?»

Проте роздратований Авгій вигнав Геракла ні з чим, не відаючи, що за кілька років Геракл жорстоко помститься на Еліді за обман Авгія: нападе з великим військом на Еліду, а самого Авгія ранить смертоносною стрілою.

На острові Крит, де колись народився володар богів Зевс, довго і щасливо владарював цар Мінос, син красуні Європи. Влада його була безмежною, і він вірив у щиру прихильність богів. Одного разу він схотів довести критянам, що боги вволять будь — яку його забаганку, і почав уголос просити бога морів Посейдона послати йому найкращого бика, який ще не був у ярмі. Коли ж бог морів пошле бика, то Мінос одразу ж принесе його тому — таки Посейдонові в жертву.

Тільки — но він промовив останні слова, як море завирувало, а потім хвилі розступилися, і з води вийшов могутній бик. Натовп критян сахнувся, а бик попрямував на берег, виграючи м’язами і згинаючи дебелу шию, яка ніколи не знала ярма. Мінос замилувався на бика й забув свою обіцянку віддати його в жертву Посейдонові. Натомість він наказав вибрати найкращого бика з — поміж власної череди і принести в жертву його.

Посейдон не стерпів образи. Вночі чарівний бик ніби здичавів: він вирвався на волю й почав трощити та нищити усе навколо. Скільки лиха завдав бик критянам через Міносову захланність! Так би й