Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
Відколи коломийка вийшла за межі приспіву до танцю, виникли інші тематичні групи:
2. Коломийки родинно-побутового змісту, в якій виділяються:
а) про кохання і залицяння:
Ой місяцю-перекрою, не світи нікому, Тільки мому миленькому, як іде додому;б) про сімейне (родинне) життя:
Ой я прошу здоров'ячка і доброго віку Любій мамці та й нянькові, й мому чоловіку.3. Суспільно-побутові, де зустрічаються практично всі теми суспільно-побутових ліричних пісень:
а) наймитсько-заробітчанські:
Ей, мамко моя рідна, велика в ня біда: Дуже тяжко заробити у багача хліба;б) рекрутські:
Славний город Коломия, ще славніші Кути, Бувай, мила, здоровенька, бо я йду в рекрути. Ой летіла ластівочка, загубила перце, Пішов милий у рекрути — замкнув мені серце;в) опришківськогайдамацькі:
Ой у гори, легіники, у гори, у гори, Та підемо розбивати багацькі комори. Ой кувала зозулиця раненько в суботу, Зібрав Довбуш в полонині легіників роту;г) емігрантські:
Гори мої високії, мушу вас лишити, Волів би-м був у вас гнити, як в чужині жити. Монітобо, Монітобо, яка ти недобра, Через тебе нарід гине, як тая худоба;та інші.
За цими тематичними групами стоїть певна еволюція жанру. З танкових пісень коломийки, наповнюючись новим змістом, розвинулись у самостійний ліричний жанр, що тематично охоплює всі грані життя народу, риси національного побуту і колориту, елементи інших видів народної культури. Як вказував І. Франко, «...коломийковим розміром зложено протягом XIX в. досить значне число епічних пісень історичного та побутового змісту, в тім числі досить значні групи пісень рекрутських та військових про важніші приго ди деяких полків, про події 1848 р. та про війну з Кошутом, про панщину та її знесення, про опришків та про різні незвичайні пригоди по селах, такі як убійство мужа жінкою або жінки мужем, отруєння парубка дівкою або вдовою. Поза обсяг галицько-руської території і в дальшу минувшину поза XIX в. сягають зложені коломийковим розміром пісні про смерть Нечая в р. 1650, про вбійство Бондарівни паном Каньовським при кінці XVIII в. та про чумака. Пісні про опришків творять у тім ряді окрему досить визначну групу переважно гуцульського походження».
За емоційним пафосом вони містять весь спектр людських почуттів від елегійності і тужливості до жартівливих сатиричних, чи навіть саркастичних текстів:
Ой мала я миленького, ой мала, ой мала, Поставила на ворота, та й ворона вкрала. Ой скажіте, добрі люди, чим Андрій хворіє: На роботі — замерзає, коло миски — пріє. Роботящий легінище, нема що казати: До півночі — за дівками, до полудня — спати.Коломийки не існують відокремлено як маленькі дворядкові пісеньки, а об'єднуються у віночки (в'язанки), чи тематично циклізуються з трьох-чотирьох та більше строф. Сталого поєднання, як правило, нема. Виконавці об'єднують їх експромтом, добираючи до конкретної ситуації, місця, умов виконання, аудиторії на основі спорідненості змісту, асоціацій чи спільного заспіву.
Завдяки легкій віршованій формі коломийки є одним з найбільш імпровізованих жанрів. Деякі народні виконавці спонтанно складають коломийки до різних життєвих ситуацій, сполучаючи сталі формули і типові образи у нові тексти, долучаючи актуальні на певний час чи до певної нагоди елементи змісту, картини побуту, ставлення до тих чи інших явищ. Ф. Колесса називав коломийки «найбільш живучою віткою української народної поезії». І. Франко, аналізуючи цей оригінальний жанр народної словесності, зазначав: коломийки «перекочуються, наче перлини великого намиста, частки великої епопеї народного життя», і тільки «зведені докупи в систему,
