Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик
Подібні пісні про гірке життя вдівця, що залишився з дрібними діточками, мусить сам виконувати всю хатню роботу. Найважче переживається самотність, що нема до кого заговорити, нема кому випрати йому сорочку. Тематично до них примикають холостяцькі (парубоцькі) пісні про невеселу долю самотніх чоловіків, якій протиставляється щасливе життя у сім'ї:
У сусіда хата біла. Сусід раньше мене сіє, У сусіда жінка мила, У сусіда зеленіє, А у мене ні хатинки, А у мене не орано, Нема щастя, нема жінки. І нічого не сіяно...Часом причиною того, що не склалося життя, є мати парубка:
По садочку ходжу, Через свою неньку Кониченька вожу. Нежонатий ходжу.Так поза увагою народної пісенності не залишається жодна грань людського життя. У ліричних піснях воно виступає в усій повноті ситуацій, суперечності почуттів, неоднорідності вражень. Але у кожній з них простежуються ставлення народу до різних життєвих явищ, їх оцінки подружньої невірності, сирітства, пияцтва та ін.; викриваються вади людського характеру, висловлюється співчуття знедоленим та убогим. Утверджується народна мудрість, що проявляється у перевазі духовних цінностей над матеріальними, здатності до співпереживання, вміння передати в пісні духовні здобутки попередніх поколінь.
Групою творів про родинний побут, яка виділяється на основі не тематики, а способу відображення життєвих явищ є сатирично-гумористичні пісні. На них позначилась весела вдача українця, який вміє з гумором сприймати несподівані повороти долі, знаходити розраду у влучному жарті. Ці пісні торкаються різних тем — від комічних життєвих ситуацій і до зовсім невеселих подій, на які люди пробують подивитися з іронією.
Найбільше жартівливих пісень присвячено темі кохання. У них з гумором згадується залицяння хлопця до дівчини, висміюється залицяльників-невдах, які не вміють заговорити до дівчини, або бояться її батьків:
Я хлопець молодий — в свого батька вдався.
Фітю-мітю, поза плітю в коноплі сховався.
Як пішли дівчата конопельки брати,
то я мусів з конопель в гарбузи тікати.
Дівчата з жартом відмовляють таким парубкам:
Як ти миші боїшся — А до мене не ходи.
На воротах повісся. Цур тобі, пек!
Ізгинь, пропади,
Предметом висміювання є також невдалі побачення, коли хлопцеві доводиться сидіти зачиненим у хижці, ховатися у запічку чи городами тікати від сусідських собак:
А до мене Яків приходив, Не пішов же Яків додому
Коробочку раків приносив! Та заліз у хижку в солому,
А я тії раки забрала, А собаки гавкати стали,
А Якова з хати прогнала. Поки батько й мати не встали...
Добродушним гумором сповнені пісні про дівчат, які самі залицяються до хлопців:
Дівка в сінях стояла, «Ти, козаче, ходи, На козака моргала: Мене вірно люби, Серце моє!»У них народ вдало підмічає характерні риси таких дівчат, що не можуть всидіти вдома, коли десь грає музика, неохоче виконують хатню роботу, тільки думають, де б розвеселитись:
Кину кужіль на полицю Нехай миші кужіль трублять, І піду на вечорниці. Нехай мене хлопці люблять.У таких піснях часто змальовується образ матері, яка то «виховує» дочку, а то поблажливо ставиться до її примхів, чи навіть сама випроводжає «погуляти»:
Послала мене мати А я собі гуляю, До хлопців погуляти: Як рибка по Дунаю. «Погуляй трохи, доню, Як рибка з окунцями Я ж тобі не бороню!» Я, молода, з хлопцями!Тут теж нерідко зустрічаємо збережені з далекого минулого об-рази-архетипи води, річки, елементів світу природи.
Трапляється й прийом самовисміювання, коли дівчина з іронією говорить про себе: «хоч я гарна,
