Українська усна народна творчість - Мар'яна Б. Лановик

та ледащо», «чи я собі не хазяйка та не господиня / три дні хати не мела / сміття по коліна». Найчастіше дівчат ганять за те, що вони ліниві чи погані господині. Хлопців же висміюють за те, що вони хваляться своїми любовними походеньками, ґоноруються, що вміють подобатись дівчатам: Ой, дівчино, не вір ми, не вір ми,  Я мандрую тут і там, тут і там, Бо я хлопець мандрівний, мандрівний, Подобаюсь дівчатам, дівчатам.

Ще більш колоритно, з непідробним гумором народ співає про сімейні стосунки, родинні взаємини. Поширеною є тема залицяння кума до куми чи сусіда до сусідки:

Ой кум до куми залицявся.           Ти кума, ти душа, Вибирати конопельки обіцявся:  Ти кругом, кума, хороша. Добродушною іронією пронизані пісні про жінку, яка є невправною господинею: Гоп, мої гречаники,      Молов батько, не віявши, Гоп, мої смачні,           Пекла мати, не сіявши, Чогось мої гречаники  3 помийниці воду брала, Не вдалися вдачні.       Гречаники учиняла.

У жартівливих піснях висміються речі, які в інших ліричних творах постають причиною сімейних драм. Так, з іронією народ змальовує дідів, які, розраховуючи на свої маєтки, сватаються до молодих дівчат, але ті відповідають:

Я в середу родилася,   Не піду я за старого,—

Кажуть люди — горе. Бородою коле.

У таких піснях старий чоловік є не трагедією для молодої жінки, а, навпаки, стає об'єктом насмішок, бо дружина його обдурює, ходить на танці, гуляє з молодими:

Ой ти, старий дідуган, А я молоденька Ізогнувся як дуга,        Гуляти раденька; і просить в Бога: «Поможи, ми, Пане Боже,    І повісь на грушу, Возьми з діда душу.    Щоби старим знати, Возьми з діда душу     Як молодих брати.

Сатирично оспівуються п'яниці, яких жінки женуть додому з корчми:

— Додому, додому, нероба моя, — Не їла, не пила худоба твоя. — Най не їсть, най не п є, най виздихає, — Допоки у корчмі горівонька є.

Жінка хвалиться сусідам, як вона шанує такого чоловіка:

А я його шаную, До припічка припинаю, Як собаку рудую:        Помиями напуваю.

У них злегка чи дошкульно висміюються й інші шкідливі звички чи вади людей, негативні риси характеру: скупість і бажання розбагатіти («Задумала вража баба та й розбагатіти»), ледарство («Грицю, Грицю, до роботи») та ін. Народ умів з гумором подивитись навіть на матеріальні нестатки, убогість.

У жартівливих піснях з гумором співається навіть про сімейні трагедії (вдівство, сирітство, смерть близьких людей).

Так, хлопець-сирота хвалиться своїм завзяттям:

Нема впину вдовиному сину, Що звів з ума хорошу дівчину.

Комічно змальовується молода вдова, яка не дуже переймається смертю свого чоловіка, не страждає від самотності:

Удовицю я любив, Подарунки їй носив. Носив сало, носив свічки, Носив м'ясо, носив стрічки. Носив гречку, черевички, Носив просо, носив мак. Ось було як!... А раз таки теля припер,  Доки допер, трохи не вмер, А вона мені змінила І панича полюбила.

Поширеними є гумористичні пісні на тему смерті, наприклад: «Ой що ж то за шум учинився», де говориться про смерть комарика:

Ой упав же комар На помості, Потрощив, поломив Ребра й кості. Прилетіла муха, Жалкувати: «Ой де ж тебе, комарику Поховати?» «Поховай ти мене В чистім полі, Та й висип мені Високу могилу...»,