ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі
Корпорація Monsanto придбала засновану колишніми працівниками Google Девідом Фрідберґом і Сіраджем Халіком The Climate Corporation, яка вивчає великі дані про погоду, допомагає фермерам страхуватися і долучила до роботи систему контролю за розміщенням і глибиною посівів Precision Planting. Ця система аналізує дані про склад ґрунту і видає відповідні результати. Monsanto довела, що продуктивність у сільському господарстві випливає з даних і контролю. Можна витрачати менше розсади, менше добрив і менше води, коли всевидюще око дає фермерові точну інформацію про стан ґрунту і врожаю, а також автоматично скеровує фермерську техніку відповідно до цієї інформації.
Дані здійснюють революцію в інженерії й матеріалознавстві. Пам’ятаєте, мій зять Сол Ґріффіт сказав: «Ми замінюємо матеріали математикою». Одна з Солових компаній Sunfolding продає сонячним електростанціям систему вимірювання сонячного випромінювання. Сталеву техніку, складні механізми й пристрої заміняє простенька пневматична система з того самого матеріалу, з якого виробляють пляшки з безалкогольними напоями, і її ціна та вага істотно менші. Ще один проект допоміг замінити величезні контейнери для природного газу малесенькими пластиковими трубками, завдяки яким у цистернах газ можна тримати в ємностях довільної форми, а також мінімізувати ризик вибуху. Маючи належні знання з фізики, ми справді здатні замінити матеріали математикою.
Сол звернув мою увагу на відомий закон, згідно з яким сила, необхідна для деформації пружини чи матеріалу, пропорційна їх видовженню: «1660 року Роберт Гук сформулював закон, нині відомий як “закон Гука”. Це означало, що люди можуть моделювати всі матеріали як лінійні пружини. Закон мав важливе значення за докомп’ютерної доби, бо спрощував математичні розрахунки при розробці кронштейнів і конструкцій для витримування навантажень. У реальному світі не буває досконало лінійних матеріалів, особливо якщо це пластик чи каучук. А тепер у нас така обчислювальна потужність, що ми розробляємо нові види техніки й конструкцій, для яких раніше не могли провести математичні розрахунки».
Нові конструкційні можливості тісно пов’язані з новими виробничими технологіями, як-от 3D-друк. 3D-друк не тільки створює умови для дешевих прототипів та виробництва місцевого рівня. Ця технологія урізноманітнила геометричні параметри, яких бракувало в традиційному виробництві. Розробникам потрібне програмне забезпечення, яке розширює уявлення про знайомі форми. Майбутнє — це не лише «розумні» інструменти й девайси, напхані сенсорами й штучним інтелектом, а ще й нові види «тупих» виробів, виготовлених завдяки «розумним» інструментам і вдосконаленим виробничим процесам.
Корпорація з розробки програмного забезпечення Autodesk так і працює. Її інструментарій наступного покоління застосовують для так званого генеративного дизайну. Інженер, архітектор чи розробник продукту стикається з низкою обмежень: функціональність, вартість, матеріали. А от хмарний генетичний алгоритм (примітивний вид штучного інтелекту) пропонує сотні, ба навіть тисячі варіантів подолання таких обмежень. У ході ітеративної розробки гібрид людини й машини винаходить досі не бачені речі, про які раніше ніхто й не мріяв446.
Мабуть, найцікавіше, що обчислювальна потужність сприяє відкриттю кардинально нових форм, матеріалів і процесів. Наприклад, Arup, архітектурна й інженерна компанія світового рівня, похвалилася, що за допомогою найсучасніших технологій розробила запчастину, яка є удвічі меншою, ніж раніше, вимагає удвічі менше матеріалу, зате здатна витримувати ті самі навантаження447. Кінцевий результат машинної розробки перевершує можливості людини.
Нові підходи до розробки, нові матеріали і нові види виробництва дадуть змогу створювати нові вироби — такі ж дивовижні, якою була 1889 року Ейфелева вежа. Може, колись ми справді збудуємо казковий ліфт у космос, як у фантастичних романах, чи високошвидкісний транспорт Hyperloop, про який мріє Ілон Маск?
Об’єднавши зусилля з новітніми технологіями, люди спроможні творити дива. Ведеться робота над тим, щоб посилити людське тіло й розум новими органами чуття. Хоча GPS уже доповнює чуттєвий досвід людини, нехай і досі лишається на зовнішніх пристроях. Може, колись ми запустимо в кровоносну систему наноботів — мікроскопічні машини, які «ремонтуватимуть» організм? Тоді трансплантація органів і заміна шийки стегна, хай якими дивовижами вони видаються зараз, стануть технологіями вчорашнього дня. А може, ми досягнемо цього не за рахунок удосконаленої інженерії, а підемо слідами Лютера Бербанка? Адже нині в синтетичній біології й генній інженерії діється щось неймовірне.
Джордж Черч започаткував із колегами з Гарварду суперечливий десятирічний проект, щоб створити новий геном людини з нічого448. Проект Раяна Фелана і Стюарта Бренда «Оживити й відновити» (Revive and Restore) за допомогою генної інженерії має повернути генетичне різноманіття видам на межі зникнення. Можливо, одного дня науковці проекту повертатимуть вимерлі види до життя449. Такі технології, як CRISPR-Cas9, дозволять дослідникам редагувати ДНК у живих організмах450.
Ще одним напрямком є нейротехнології — безпосередня взаємодія техніки, людського мозку і нервової системи. Значного прогресу вчені досягли в розробці штучних кінцівок, які мають чутливість451 і якими можна керувати подумки452. Ще далі просунувся Браян Джонсон — засновник компанії Braintree, яка спеціалізується на онлайн-платежах і була продана PayPal за 800 мільйонів доларів. Виручені з продажу кошти Джонсон вклав в інноваційну компанію: розробляє мозковий імплант пам’яті і прагне побороти хворобу Альцгеймера453. Браян переконаний, що нейробіології час вилізти з лабораторій та здійснити підприємницьку революцію — не лише «ремонтувати» пошкоджений мозок, а й посилювати людський інтелект454.
Браян — далеко не єдиний підприємець, що серйозно взявся за нейротехнології. Томас Ріардон, який створив браузер Microsoft, славнозвісний Internet Explorer, полишив компанію, щоб здобути ступінь доктора наук з нейробіології. 2016 року він став співзасновником компанії CTRL-Labs, яка має розробити перший споживчий нейрокомп’ютерний інтерфейс. В емейлі Ріардон писав мені: «Кожний цифровий досвід може і має керуватися нейронами, які обробляють мозкові сигнали; нейронами, які надсилають сигнали безпосередньо нашим м’язам. [Ось таке блискуче поєднання нейробіології та інформатики]. Ядро нашої праці міститься в моделях машинного навчання, які розпізнають біофізичні сигнали — так, навіть на рівні окремих нейронів — і дають нам контроль над цифровим досвідом».
До когорти приєднався Ілон Маск 2017 року, коли
