ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі

собі на два актуальних запитання: 1) Чи може праця на базі когнітивних технологій, про яку йшлося в попередньому розділі, замінити робочу силу підприємств ХХ століття? 2) Чи можуть працівники нового покоління отримувати гідну платню, щоб тривало процвітання економіки?

У відповідь на перше запитання хочу наголосити, що за сільськогосподарської доби ніхто й не уявляв, що стільки людей знайдуть роботу на підприємствах й оселяться в містах. Автоматизація й дешевше виробництво сприяли суттєвому зростанню попиту на нові товари й послуги. Нині знову настав час, коли людей слід забезпечити роботою нового зразка й новими видами процвітання. Історичні хвилі технологічного прогресу навчили людство мислити про немислиме й здійснювати нездійсненне.

Щодо другого запитання, то все залежить від нас: чи справедливо ми розподілятимемо плоди зростання продуктивності. Перший крок — підготувати людей до майбутнього, яке на них чекає.

У 2013–2015 роках я брав участь у цільовій робочій групі в рамках ініціативи Rework America, яку організував фонд Markle. Група аналізувала майбутнє американської економіки441. Ми намагалися розібратися, як забезпечити американцям перспективні можливості за цифрової доби. Мені запам’яталася репліка політолога й письменника Роберта Патнема: «Найбільші прориви наше суспільство робило тоді, коли інвестувало у розвиток дітей».

Патнем мав рацію. Загальна початкова освіта була однією з найефективніших інвестицій ХІХ століття, а загальна середня освіта — ХХ століття. Ми вже забули, що 1910 року лише дев’ять відсот­ків американців закінчили старші класи. 1935 року показник зріс до 60 відсотків, а 1970-го — до 80 відсотків. Завдяки Акту про пільги для ветеранів Другої світової війни GI Bill, демобілізовані пішли в коледжі, тому краще пристосувались до мирного життя і знайшли роботу442.

Перед лицем нинішніх економічних змін напередодні президентських виборів 2016 року лунали пропозиції про загальну безкоштовну освіту в муніципальних коледжах. У січні 2017 року Сан-Франциско вирішило не обмежуватися пропозиціями й ухвалило рішення про безкоштовну освіту для мешканців міста в місцевому муніципальному коледжі443.

Та нам треба не лише більше освіти й безкоштовний доступ до неї. Ми потребуємо кардинально нової освіти. «Якщо студенти, що нині навчаються, доживуть до 120-ти років, їхні кар’єри триватимуть 90 років, а от навчання робить їх конкурентоспроможними лише на десять років. Отож маємо неабияку проблему»444, — застеріг Джеффрі Блайх, колишній посол США в Австралії, а нині голова правління програми імені Фулбрайта. Поступ у галузі охорони здоров’я й технологіях, а також нові види зайнятості роблять неактуальною нинішню освітню модель, розраховану на пожиттєву працю на одного роботодавця.

Нам потрібні нові механізми, за рахунок яких фахівці вчитимуться й опановуватимуть нові навички протягом усього життя, а не лише на ранніх етапах кар’єри. Таку потребу вже відчувають працівники різноманітних галузей: спортсмени, лікарі, програмісти, промисловці. Для них постійне навчання — невіддільна частина роботи. Можливість навчатися і доступ до освітніх ресурсів приваблює кваліфіковану робочу силу. Поняття «робóта» кардинально змінюється, але потреба в освіті не зникає, ба навіть зростає. Найголовніше — змінювати підхід до цієї освіти. У світі, об’єднаному мережею інтернет, де знання доступні за запитом, час переосмислювати, що саме людям треба знати і яким чином здобувати знання.

Доповнена реальність сучасних працівників

Якщо замислитися, працівник Apple Store — це кіборг, гібрид машини і людини. Кожний онлайн-магазин тримається на озброєних смартфонами продавцях, готових консультувати клієнтів із будь-яких питань — від технічних нюансів до власне покупки й оплати товару. Жодних тобі черг до каси, жодних кошиків, набитих товарами з полиць. Крамниця — це шоурум товарів, вибирай скільки заманеться. Коли визначився, продавець забере для тебе товар зі складу. Якщо ти вже є клієнтом Apple і дані твоєї кредитки занесені в базу (станом на 2014-й, нас налічувалося 800 мільйонів), достатньо вказати емейл — і ти вже власник обраного товару. Замість позбуватися працівників і заощаджувати Apple використовує технології, щоб наділяти свій штат суперсилами і дарувати незабутній клієнтський досвід. Таким чином було створено найпродуктивнішу у світі роздрібну мережу.

Така структура роботи нагадує ключовий елемент бізнес-моделі Lyft та Uber, про який ішлося в Розділі 3. Apple Store не вписується в мапу, якою ми послуговуємося, намагаючись осягнути нові платформи послуг за запитом, але має з цими платформами багато спільного. Усі вони за однаковою схемою конструюють магічний клієнтський досвід, що став можливим завдяки мережі працівників, які працюють у доповненій реальності з когнітивними технологіями і зв’язані з платформою інтенсивної обробки даних. Платформа знає своїх клієнтів і підлаштовує під них послуги.

Apple Store також засвідчує, що не тільки технології здійснюють трансформації. Найбільше важить те, як люди застосовують технології, творячи нові процеси. Річ не в тому, щоб вигадати щось нове, а в тому, щоб застосувати приховані можливості технологій, роблячи старе настільки кращим, що світ повністю змінюється.

Найперші цивілізаційні кроки людства пов’язані з поєднанням можливостей техніки й людини. Поріднившись із технологіями, ми взяли гору над іншими видами тварин. Наша зброя й інструменти виявилися міцнішими й гострішими за кігті й ікла хижаків. Ми ставали дедалі сильнішими, і дедалі перевершували інші види, коли навчилися полювати на найнебезпечніших звірів. Що й казати про виведення нових культур, які давали нам більше харчів, ніж дикі рослини, чи одомашнення тварин, що зробило нас сильнішими й швидшими.

Колись я читав про те, як люди подолали шлях між Сибіром та Аляскою, і в тій розповіді мені запам’яталися роздуми про можливу дату події. Це не могло статися раніше, ніж виникло шиття, міркували автори, бо, лише навчившись з’єднувати шматки тканини, люди змогли виживати в холодних краях. Шиття! Уявіть, шиття голками з кісток тварин було колись ХЗ-технологією, яка уможливила немислимий на той час прорив!

Кожний поступ у продуктивності, що вимагав робочої сили, завзяття й належних матеріалів, ставався завдяки співпраці людини й техніки. Прискорення й наростання продуктивності принесло щедроти сучасного світу. Скажімо, з 1820 по 1920 рік обсяг сільськогосподарського виробництва зріс удвічі, а наступна хвиля подвоєння обсягів сталася всього за 30 років, потім — за 15, а потім — навіть за 10.

Головним