ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі
Бобри будують оселі, але роблять це аж ніяк не інакше і не краще, ніж п’ять тисяч років тому... Людина — не єдиний вид, що працює, але єдиний, що вдосконалює майстерність. Удосконалення можливе завдяки Відкриттям і Винаходам445.
Щоправда, відкриття або винаходи поліпшують життя всього людства лише тоді, коли ними діляться. От хоч би й одне з найбільш значущих відкриттів у світі. Уявіть жінку (хотілося б вірити, що це була жінка), яка вперше видобула вогонь. Люди, які були поруч і розділили з нею дивовижний винахід, мабуть, були в захваті. А може, спочатку боялися, але потім збагнули, що завдяки її відважності будуть зігріті й ситі. Проте видобуток вогню не мав такого значення, як спроможність розповісти про це іншим.
Найдивовижнішим винаходом людства була мова — здатність передавати знання про видобуток вогню від людини до людини. У періоди, коли знання масово поширюються, суспільство просувається вперед і багатіє. Коли знання приховуються чи недооцінюються, суспільство бідніє.
Винайдення друкарського верстата з рухомими літерами і друкованої книжки в Європі XV століття заклало підвалини сучасної економіки. Наукові відкриття й свобода пізнання прийшли тоді, коли винахідники змогли передавати вогонь знань ще не народженим нащадкам чи людям, які мешкали за тисячі кілометрів. Знадобилося не одне століття, щоб ті винаходи й відкриття розкрили потенціал людства. Люди оцінили освіченість, і наступні покоління з кращою освітою здійснювали нові відкриття і поширювали нові ідеї, створюючи попит на ще кращі знання, винаходи і сферу споживання. Величезним стрибком став інтернет. Однак веб-браузер — сукупність слів і картинок в інтернеті — був лише початком шляху. Прорив стався завдяки доступу широкого загалу в інтернет і стрімкому поширенню знань, а не суто завдяки появі нової технології.
Нарешті, знання поширюються, коли їх утілюють у винайдених інструментах. От як з орієнтуванням у просторі. Шлях від паперових мап, GPS та Google Maps до безпілотних автомобілів засвідчує явище, яке я називаю «аркою знань». Спершу знання поширювалися усно, потім письмово, потім з’явилося масове виробництво, електронні засоби розповсюдження інформації. Так знання втілювалися в інструментах, послугах і пристроях.
Раніше доводилося розпитувати людей на вулицях, як знайти ту чи іншу місцину. Потім можна було використовувати збережені знання на паперових мапах. Перші онлайн-мапи були копіями паперових. Нині ми можемо в реальному часі точно визначити, де перебуваємо і як дістатися пункту призначення. Наступним етапом ми всі забудемо про такі старомодні засоби, бо безпілотні автомобілі довезуть, куди треба. Далі, коли транспорт стане доступним, як вода в крані, треба буде вирішити, що ще робити інакше.
Утілення знань в інструментах — явище не нове. Завдяки цьому зростала продуктивність, тоді як люди опановували фізичний світ. Таке втілення неминуче веде до масштабних змін у суспільстві.
Коли 1800 року Генрі Модслі змайстрував перший токарно-гвинторізний верстат, на якому виготовлялися точнісінькі копії виробів, людству відкрилося серійне виробництво. Раніше таке було не до снаги навіть найдосвідченішому реміснику, що орудував тільки ручними інструментами. Із перших гайок і болтів із різьбою, ідентичною до тисячної міліметра, з’явилися сотні, потім тисячі і мільйони виробів — діти, онуки і правнуки геніального винаходу Модслі.
Коли Генрі Бессемер винайшов дешеве масове виробництво сталі 1856 року, він не лише вилучив із заліза вуглець і домішки, а й додав знання. Знаючи, як виробляти дешеву сталь великими обсягами, люди відкрили доти не збагненне майбутнє. Ендрю Карнеґі заробив колосальні статки й забрав у Великої Британії світове лідерство в сталеливарній промисловості, коли почав виготовляти у США рейки, налагодивши сполучення в країні з гігантською територією. Сталеві балки уможливили появу хмарочосів; сталеві троси уможливили появу вантажопідйомної техніки та гігантських підвісних мостів. Кожна з ХЗ-технологій XIX століття була заснована на попередніх відкриттях, так само як кожний прорив сучасного покоління винахідників.
Розвиток технологій великих даних добре ілюструє три визначальні етапи: створити нові знання, поділитися ними і втілити в інструментах, якими користуватимуться менш кваліфіковані працівники. Компанії Google довелося розробляти нові методи, щоб дати раду із розростанням масиву даних в інтернеті. Найважливішою розробкою стала програмна модель MapReduce. Вона розділяє великі масиви даних та обчислення на кластери, які можна передавати на сотні або тисячі комп’ютерів, що працюють паралельно. MapReduce виявилася корисною для вирішення цілої низки проблем, а не лише для пошуку.
Google розкрила таємниці MapReduce в публікаціях 2003 та 2004 років, але програмна модель поширилися лише 2006-го, коли Даґ Каттінґ створив її Open Source версію Hadoop. Ця версія дозволила багатьом іншим компаніям, які потерпали від проблем, що раніше дошкуляли Google, перейти на нову технологію.
У галузі розробки програмного забезпечення це найважливіше. Нові проблеми породжують нові рішення — плоди людської праці. Тільки згодом, коли втілені в інструментах рішення відкривають доступ широкому загалу, значущі інновації стають звичним інструментарієм девелоперів наступного покоління. Наразі починається перехід від розроблених людьми моделей машинного навчання до інструментів, які дозволять розробникам випускати такі моделі регулярно. Коли це станеться, штучний інтелект безповоротно змінить світ, так само, як серійне виробництво у XIX і XX століттях.
Стрімке зростання продуктивності в галузі сільського господарства допомагає краще зрозуміти поєднання розуму й матерії в нових інструментах. Продуктивністю в сільському господарстві ми завдячуємо не лише машинам, які взяли на себе посіви і збір урожаю, та ефективним добривам (ще одному промисловому продукту), а й винайденню продуктивніших культиварів або сортів рослин. Коли Лютер Бербанк вивів картоплю «Рассет Бербанк», що стала найпопулярнішим сортом, продуктивність зросла за рахунок зовсім інших знань і ресурсів, ніж знадобилися Гіраму Муру, який винайшов зернозбиральний комбайн.
Тобто існує два види доповненої реальності — фізичний і ментальний, але працюють вони в парі. Одним із напрямків доповненої реальності є збагачення реального світу сенсорами, які дозволяють збирати й аналізувати дані в таких обсягах, що раніше здавалися незбагненними. Сенсори — ключ до розуміння так званого «інтернету речей». Те, що
