ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє - Тім О’Райлі

Сем Альтман гадає, що люди, які тривожаться, де взяти гроші на універсальний базовий дохід, не вловлюють суті. «Я переконаний, якщо він нам справді потрібен, кошти знайдуться»420, — сказав Сем під час дискусії про універсальний базовий дохід, що відбулася 2016 року у венчурному фонді Bloomberg Beta за участі Енді Стерна, а також Наталі Фостер з Інституту Аспена. У подальшій розмові зі мною Сем пояснив детальніше: поза увагою залишається важливий чинник, а саме те, що потенційні плоди зростання продуктивності за рахунок технологій можуть бути величезними, і за рахунок них можна скоротити ціни на будь-які товари, виготовлені машинами; споживчий кошик товарів і послуг, якого вистачає на базові потреби, нині коштує 35 тисяч доларів, а в майбутньому може подешевшати до 3500. Річ у тім, переконував Сем, що машини залишать без роботи стількох людей, що без універсального базового доходу не обійтися.

Гел Варіан погоджується: «Так справді має бути. Якщо люди застосовують технології, бо з’являється можливість виробляти більше та витрачати менше, “пиріг” розростається. Тоді головне питання, як розподілити додаткові шматки».

Ані Пол, ані Сем не врахували, що не всі товари подешевшають однаково. Наприклад, у багатьох містах ціни на житло зростають набагато швидше, ніж дешевшають витратні матеріали. До того ж Пол і Сем не згадали про політичні перешкоди для розподілу плодів продуктивності. Утім, Полова метафора про машинні й людські гроші, які підлягають різним правилам, має сенс. Вартість машинних грошей зростає не так, як вартість звичайних, а скорочення витрат за рахунок машинної продуктивності постійно підвищує їхню купівельну спроможність. Тимчасом менші витрати на машинні товари сприятимуть тому, що людська праця, яка не до снаги машинам, цінуватиметься більше.

У цьому розділі маємо ще поговорити про те, як дивитися в майбутнє і що гальмує його прихід.

Панікерські настрої через те, що в майбутньому не вистачатиме робочих місць, нагадують прогнози про смерть індустрії програмного забезпечення через Open Source. У цьому контексті доречний «Закон збереження вигідних прибутків» Клейтона Крістенсена. Коли один товар втрачає у вартості, другий стає ціннішим. Запитаймо себе, що буде цінним у майбутньому на тлі товаризації продуктів, які нині дорого коштують.

Як би ми проводили час, маючи універсальний базовий дохід, якого вистачало б на всі повсякденні потреби? Що, як тривалість оплачуваної праці скорочувалася б пропорційно до скорочення хатньої роботи, а зарплати зростали? Кейнс мав рацію. Для людства тепер головним є питання, як використовувати свободу від матеріальних турбот, чим заповнити дозвілля і як жити «мудро, заможно, у злагоді»?

Що б ми робили щодня, якби не мусили заробляти на життя? Перш за все, те, що можуть робити тільки люди. Оточували б турботою батьків і друзів. Читали б дітям уголос. По-всякому виявляли б свою любов. Скажімо, вечеря з коханою людиною — безпереч­но не та діяльність, яку машини здатні оптимізувати.

Мені сподобалася Полова ідея про два види грошей, але, підозрюю, вона далеко не вичерпна. Його людські гроші охоплюють дві зовсім різні категорії товарів і послуг: перша передбачає безпосередню взаємодію між людьми — батьківство, викладання, будь-який догляд; друга — творчість.

Може, варто запровадити підвиди людських грошей: доглядальні та креативні. Догляд — це життєва потреба, як їжа і житло, тож у справедливому суспільстві кожний має на нього право. В ідеальному світі догляд — природне продовження турботи про близьких у родині й громаді.

Головною валютою догляду є час. І це знову підводить нас до економіки послуг за запитом — альтернативи традиційній зайнятості. Для багатьох людей платформа послуг за запитом, яка дає змогу поєднувати особистий час людей і машинні гроші, може бути кроком уперед до кращої економіки праці, подалі від намагань втиснути всіх у рамки 40-годинного робочого тижня індустріальної доби.

Анн-Марі Слотер, президентка аналітичного центру New America й авторка книжки «Незавершена справа: Жінки Чоловіки Робота Сім’я» (Unfinished Business: Women Men Work Family)421, вважає, що економіка послуг за запитом «трансформує не лише зайнятість населення, а й структуру споживання»422. Анн-Марі Слотер сподівається, що в майбутньому рішення присвятити час дітям або доглядати за батьками не буде ставити крапку на кар’єрі. «Потреби з догляду передбачити неможливо, а робота в нас традиційно фіксована. І це не годиться, — сказала Анн-Марі в інтерв’ю, яке давала на сцені Next:Economy Summit 2015 року в Сан-Франциско. — Тому, коли людина має змогу самостійно формувати графік, вирішується проблема з доглядом. Утім тільки вона, бо потрібна ще можливість добре заробляти на життя й утримувати близьких, які потребують догляду»423.

Економіка ґрунтується на обміні, і навіть у світі, де високо цінується догляд, гроші платитимуть в обмін на час. Крім того, слід враховувати економіку догляду за участі оплачуваних працівників, як-от учителів, лікарів, медсестер, фахівців із догляду за особами похилого віку, нянь, перукарів і масажистів. Хто б міг подумати 1950 року, що 2014-го у Сполучених Штатах буде понад 300 тисяч «фітнес-інструкторів»424?

У сучасній економіці дедалі більше робочих місць у сфері обслуговування. Консалтингова компанія Deloitte проаналізувала дані британських переписів і виявила: 1871 року робочі місця у сфері догляду становили 1,1 відсотка економіки праці, до 2011 року їх було вже 12,2 відсотка425. Deloitte наголосила, що з 1992 року по 2014-й кількість середнього медичного персоналу зросла в десять разів, а кількість асистентів викладачів — майже в сім разів.

У суспільстві з перевернутою демографічною пірамідою, де осіб похилого віку набагато більше, ніж мóлоді, яка їх утримує (саме так і трапиться в багатьох розвинених країнах до 2050 року), може не вистачати робочої сили для догляду. Можливо, навіть доведеться звернутися по допомогу до машин. Проблема стосується не лише розвинених країн: у Китаї розростається середній клас, тож попит на послуги з догляду зростатиме426.

Технології для послуг за запитом можуть ще більше