💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера

Сяйво - Стівен Кінг

Читаємо онлайн Сяйво - Стівен Кінг
ліжечко й поставив у кутку їхньої спальні. Венді гадала, що хлопчик буде засинати півночі, але не встигли «Волтонси» дійти до середини, як Денні вже клював носом. За чверть години після того, як вони уклали хлопчика, той заснув глибоким сном, поклавши долоньку під щоку й не ворушачись. Венді сиділа й дивилася на сина, заклавши пальцем місце, до якого дочитала товсту «Кешельмар» у паперовій обкладинці. Джек за своїм столом продивлявся п’єсу.

— А, чорт, — сказав Джек.

Венді, відірвавшись від споглядання Денні, підняла голову.

-Що?

— Нічого.

Він уперся поглядом у п’єсу, й у ньому заграв кепський настрій. Чого це він вирішив, що п’єса гарна? Незріла, легковажна, порожня. Уже тисячу разів слід було її закінчити. Гірше того, Джек поняття не мав, як це зробити. Колись це здавалося досить нескладним. У приступі люті Денкер хапає коцюбу біля каміна й на смерть забиває безгрішного героя Гері. Після цього, не випускаючи з рук закривавленої коцюби, стає над тілом, широко розставивши ноги, і пронизливо кричить у зал: «Воно десь тут, і я знайду його!» Потім світло тьмяніє, завіса повільно закривається, а публіка бачить тіло Гері, що лежить на авансцені обличчям униз. Денкер тим часом широким кроком підходить до книжкової шафі в глибині сцени й заходиться гарячково витягати книги з полиць, розглядати й відкидати убік. На думку Джека, це настільки застаріло, що здасться новим; трагедія в п’яти актах! — самого лише новаторства п’єси вистачить, щоб вона успішно йшла на Бродвеї.

Однак мало того, що інтерес Джека перемкнувся на історію «Оверлука». Сталося ще дещо: він відчув ворожість до своїх героїв. Такого ще не бувало. Зазвичай Джеку, який лише радів із цього, подобалися всі герої — і погані, і хороші. Це давало можливість спробувати побачити їх з усіх боків і виразніше зрозуміти мотиви їхніх учинків. Улюблене оповідання Джека, яке він продав у маленький журнал під назвою «Контрабанда екземплярів», що видавався на півдні Мена, звалося «Ось і Мавпа, Поль Де Лонґ». Герой, поміша-ний на дітях, збирався вчинити самогубство у своєму номері мебльованих кімнат. Джекові дуже подобалася Мавпа. Він співчував ексцентричним потребам Мавпи, знаючи, що в трьох зґвалтуваннях з убивствами, які були на совісті Поля, слід було винити не лише його. Були ще кепські батьки: тато-забіяка, точнісінько як його власний, і мати — безвладна, безмовна ганчірка (викапана мати Джека). Гомосексуальний досвід у молодших класах. Публічне приниження. У середній школі й коледжі Мавпа довідався й про гірші речі. Коли він продемонстрував свої геніталії двом малим, що зійшли зі шкільного автобуса, його заарештували й відправили в лікарню. Найгірше було те, що з лікарні його виписали, випустили назад на вулицю, оскільки той, хто відповідав за це, вирішив, що з Полем усе гаразд. Прізвище тої людини було Ґріммер. Ґріммер знав, що Мавпа Де Лонґ виявляє ознаки відхилень, але однаково написав підбадьорюючий висновок і випустив його. Ґріммер теж подобався Джеку, він і йому співчував. Ґріммеру доводилося керувати лікарнею, у якій не вистачало ні персоналу, ні засобів. Він намагався втриматися на плаву за допомогою коцюби, чиєїсь матері й копійчаних пожертвувань від федеральної влади штату, яким не завадило б глянути в очі своїм виборцям. Ґріммер знав, що Мавпа може спілкуватися з іншими людьми, що він не бруднить штани ^ не пробує заколоти своїх товаришів по нещастю ножицями. Мавпа не вважав себе Наполеоном. Психіатр, який його обстежував, вважав, що на вулиці Мавпа набагато скоріше виявиться на це здатним, і обидва знали, що чим довше людина пробула в лікарні, тим дужчу має потребу в цьому маленькому світику — як наркоман у своїй гидоті. А тим часом у двері ломилися люди. Параноїки; шизофреніки; циклотиміки; семикататоніки; чоловіки, що заявляли, начебто злітали на небо в літаючому блюдці; жінки, що спалили своїм дітям статеві органи біковською запальничкою; алкоголіки; маніяки-палії; клептомани; хворі на маніякаль-но-депресивний психоз; суїцидні типи. Світ жорстокий, дитинко. Якщо тобі не підкрутити гайки, тобі ще й тридцяти не виповниться, а ти вже почнеш труситися, деренчати й ходити, як вайло. Джек умів поспівчувати проблемі Ґрім-мера. Він міг співчувати батькам жертв убивці. Зрозуміло, самим загиблим дітям. І Мавпі Де Лонґу. Нехай обвинувачем стане читач. У ті дні Джек не бажав судити. Каптур мораліста кепсько сидів на його плечах.

У тій же оптимістичній манері він узявся й за «Маленьку школу». Однак пізніше довелося вибирати, на чиєму він боці, й, що ще гірше, Джек дійшов до того, що герой, Гері Бенсон, став йому просто огидний. Спочатку Гері був задуманий незлецьким юнаком, для якого гроші радше прокльон, ніж благодать. Юнаком, що найдужче в світі хоче одержати пристойний атестат —- тоді можна буде вступити в гарний університет не тому, що батько на когось натиснув, а чесно здавши вступні іспити. Але для Джека він перетворився на якогось нерозумно осміхненого підлизу, радше на кандидата Ордена Знань, ніж на щирого його служителя. Зовні Гері звертався до Денкера «сер» і ні разу не забув про це — Джек і власного сина навчив так звертатися до тих, хто старший і має вагу. Він вважав, що Денні послуговується словом цілком щиро, як і Гері Бенсон, така була вихідна думка, але коли Джек узявся за пятий акт, він усе виразніше й чіткіше розумів: Гері послуговується словом із сатиричним відтінком, за серйозним виразом обличчя Гері Бенсон усередині глумився й насміхався з Денкера. Із Денкера, у якого зроду не було нічого з того, що мав Гері. З Денкера, якому все життя доводилося працювати тільки для того, щоб стати директором єдиної невеликої школи. З Денкера, який зараз опинився на грані краху через те, що цей гарний, з виду безневинний багатий хлопчисько нахімічив зі своїм підсумковим твором, а потім хитро замів сліди. В уявленні Джека Денкер-учитель не надто відрізнявся від самозакоханих південноамериканських

Цезарів, які у своїх бананових царствах ставлять інакомислячих до стінки на гандбольному майданчику або майданчику для сквошу. Він бачився Джекові фанатиком у занадто малій калюжі, людиною, кожна примха якої перетворюється на хрестовий похід. Спершу він збирався використовувати п’єсу як мікрокосм, щоб висловити свої погляди щодо зловживання владою. Тепер же Джек усе більше схилявся до того, щоб розглядати Денкера як містера Чіпса, та й трагедією вже здавалися зовсім не інтелектуальні муки Гері Бенсона, а скоріше знищення старого добряка-вчителя — директора школи, який не зумів розгадати цинічні виверти чудовиська, що прикинулась дитям.

Джек був

Відгуки про книгу Сяйво - Стівен Кінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: