Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

У наші спини понеслися шипіння і лайка. Подумаєш, дрібниці!

Адептів збирали у величезній актовій залі, схожій на величезний цирк, з тією різницею, що був розділений на різнокольорові сектори, а замість арени – сцена. У кожному секторі сиділи адепти академії. З усіх боків лунали веселі голоси та сміх. Переваги такої зали очевидні – ніхто нікому не заважав. Сцена зроблена напівколом, на ній – трибуна, на яку сперся ректор у золотисто-білій мантії. Нам махнула рукою пані Ліонелла Грехем, що вирізнялася яскраво-помаранчевою мантією, з вишитим золотом знаком академії – Спіраль із Маятником усередині. Наш сектор був під колір її мантії – помаранчевим. Я придивилася до емблеми: мені здалося чи при русі Маятник хитається? Напевно, здалося. Або така ж сама магія, як і метелики на ельфійській спідниці.

– Дівчата, сюди, до нас!

Біля неї стояли двоє хлопців і дівчина.

– Знайомтеся, – кивнула на хлопців професорка Грехем, – це Міларунн Світла, – дівчина злегка вклонилася. – І брати Дикі – Вальдемар і Рудольф.

– Дуже приємно, – кивнули ми з Кхиброю їм у відповідь.

– Я вас не пам’ятаю на розподілі, – озвучила мої думки тролиця.

– Ми запізнилися, – відповіла за всіх дівчина.

– Мені довелося вмовити ректора, щоб дозволив Маятнику зробити вибір, – щасливо усміхнулася пані Ліонелла.

Міларунн – дуже тендітна, з тонкими руками й зап’ястями. Волосся зібрані у два високих каштанових хвости, підібрані шпильками-кільцями й нагадували білячі пензлики. Та й зовні Міларунн була схожа на вертку білочку. Не вистачало тільки пухнастого хвоста. Хлопці хоч і були братами, але не були схожі ні крапельки.

– Ми – близнюки, – запевнив Рудольф, він був нижчий за брата і пухкий мов пончик.

– Ви ж ані крапельки не схожі! – вигукнула Кхибра.

– Але це факт, – сказав худий і довгий Вальдемар.

Схожі хлопці були тільки кольором очей. І ті були різні: один сірий, другий синій. Високому дістався правий синій, а коротуну – лівий. Я придивилася. Це фантастика! Але брати справді невловимо схожі: дзеркальне відображення одне одного, тільки дзеркало було кривим. Якби витягнути одного або зменшити другого, то вони стали б копією один одного. Тільки носи в них все-таки різні: у високого – качечкою, а в низького – сливою. Мабуть, я надто пильно роздивлялася братів, бо Рудольф, сказав:

– Усе? Виставу закінчено?

Я кивнула і усміхнулася.

– Увага, адепти! – пролунав голос ректора. – Попрошу тиші!

Гудіння негайно стихло.

– Дорогі адепти, я радий вітати вас у стінах магічної академії Нескінченної Спіралі Часу! Сьогодні починається новий навчальний рік. Для когось він буде першим, а для когось – останнім. Щоправда, не всі розпочнуть навчання у калитнику. Адепти третього і п’ятого витків факультету цілительства розпочнуть заняття тільки у медоварі. Це пов’язано з епідемією лихотруски за Зорекрилими горами. Мені шкода, але двох адептів з нами більше ніколи не буде. На превеликий жаль їх забрала епідемія. Адептка третього витка факультету цілительства Олліна Монг та адепт п’ятого витка факультету травництва, віщування і цілительства Діміус Тінь. Вшануймо їхню пам’ять хвилиною мовчання.

Зал встав і шанобливо схилив голови.

– Прошу, сідайте.

Усі сіли.

– А тепер важливі новини. Я безмежно радий, що після багатьох років, у нас знову відкрито факультет кулінарної магії. Прошу привітати та підтримати новачків бурхливими оплесками.

– Будь ласка, – усміхнулася професор Грехем до нас, – привітайте всіх!

Ми підхопилися з місць і, усміхаючись, помахали руками адептам і викладачам, які аплодували.

– А тепер про нововведення академії. З цього року запроваджується система штрафів за навмисне псування академічного майна. Також прогули та не здані сесії без поважних причин теж потраплять під штрафи. Розмір штрафу буде індивідуальним, але не менше двадцяти срібних монет.

Зал обурено загудів, адептам нововведення не сподобалися. Та й кому може сподобається такий великий штраф?

– Попрошу тиші! – суворо сказав професор Бланц. – Час вам дорослішати й відповідати за свої вчинки. Торік академія зазнала колосальних збитків після того, як адепти факультету магії вогню перетворили на руїни практичний зал некромантії. Пану Грондеру Вікку довелося особисто ловити трьох піддослідних зомбі з двома викликаними духами й відсилати до Марсули. Міряйтеся аурами за межами академії. Я нагадаю, що за вчинений гармидер доведеться відповідати у суді.

У залі почувся регіт і бурчання окремих адептів.

– Ще про нововведення. Великий портал буде закрито до зимового сонячного свята.

Студенти знову загуділи.

– Це вимушений захід. Після свята, портал працюватиме у звичайному режимі. Погані новини закінчилися. Тепер хороші – в академії знову працюють ліфти, тож на пари не спізнюйтеся, ваші виправдання залишаться поза увагою. Для того, щоб скористатися ліфтом, підійдіть до зеленої зони біля поруччя, торкніться їх, вони одразу ж відчиняться. Скомандуйте: «Ліфт!», він миттєво з’явиться. Потім зробіть крок уперед і сідайте у нього. Нагадую, що розклад висить на першому поверсі біля галереї богів. Решту вам розкажуть ваші майстри-куратори. Хай торкнеться усіх нас Маятник Нескінченної Спіралі Часу! – ректор зробив невловимий пас руками, й над актовою залою пронісся примарний Маятник, незримо торкаючись кожного.