Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

— Це не шантаж, — сказала Ізабель, доливаючи собі трохи більше коньяку. — Це те, що абсолютно відбудеться. Ви підписали контракт; ви згодні докластися до проекту. І ви отримали деякі привілегії, адже ви мій друг. Ви пам'ятаєте, як ви прийшли, щоб залишитися зі мною, шість років тому?

— Так, — сказав Лоуренс. Його батьки розлучалися, і йому потрібно було місце, щоб сховатися. Він подзвонив Ізабель, і вона одразу запропонувала йому поїхати з нею туди, де вона витягувала свій аерокосмічний запуск.

Коли Лоуренс згадував те літо, його головним враженням залишалася нагріта пустеля, яка била жарою в обличчя, коли ви виходили назовні з закритого приміщення з кондиціонером. Лоуренс згадав IPad, з яким він допомагав Ізабель, намагаючись зробити все, що їй потрібно, деколи навіть не питаючи її. Дівчина на ім'я Айві, з довгим чорним волоссям і вишневим блиском губ, поговорила з Лоуренсом за озоново-ароматичними установками пізно вночі. Мілтон носив гольф-капелюх і шорти — Лоуренс був вражений тим, що він виявився тим самим старим дядьком у водолазному светрі, який кричав на нього за дотик до ракети в MIT. Мілтон продовжував говорити про слідуюче: — Зробити стрибок від планетарної інвазії до міжпланетної діаспори є найважливішим завданням для людської раси. — Ми або робимо це, або вимираємо.

Ізабель прокашлялася, коньяк вдарив її горло.

— Ти побіг за мною, як щеня, а я відчайдушно намагалася зробити так, щоб ти не був самотнім. Ми всі думали, що ти просто хлопець зі старших класів, але коли ти в останній день приніс нам цей папір з фізикою, коли ми всі сиділи на цьому дивані з відбитою ніжкою і дивились Nine Inch Nails та плакали...

— Папір про тунелювання гравітації, — сказав Лоуренс. — Я пам'ятаю. — Деякий божевільний фізик з Вуллонгона роздумував над методом міжзоряної подорожі. Мілтон думав відхилити його, але потім прочитав статтю другий раз і почав писати нотатки на руці. Зрештою це привело до того, що Мілтон заснував десятипроцентний проект з ідеєю переселення десяти відсотків населення Землі за межі Сонячної системи протягом кількох десятиліть.

— Тому не сидіть склавши руки і не намагайтеся робити вигляд, що ви просто невинний попутник, — сказала Ізабель. — Ви допомогли почати проект. І, можливо, ви не звернули уваги на новини: світ знаходиться на краю прірви.

— Я знаю. — Лоуренс засовався у своєму кріслі, поки воно не запротестувало скрипом дерев'яних ніжок.

— Отже, якщо ти не хочеш, щоб я сказала Мілтону, що ти зупинився, не відступай. Або, якщо хочеш повернутися до "квадрата", скажи Мілтону. Але не використовуй мене в якості прикриття. І не намагайся діяти одночасно в обох напрямках. Гаразд?

— Гаразд, — сказав Лоуренс.

Ізабель знову відкрила свій ноутбук, щоб посидіти над супутниковою картою погоди, а світло з екрану надало їй місячного блідого відтінку, подібно до того, ніби хтось повільно переставав існувати.

Вони посиділи ще деякий час. Лоуренс встав, і пішов до себе спати. Коли він встав посеред ночі, щоб напитися води, то побачив, що Ізабель сидить за столом, плачучи над майже порожньою пляшкою, її обличчя тремтіло. Він допоміг їй спуститися в спальню, підтримуючи її за плечі, і поклав у ліжко. Він залишився з нею досить довго, щоб переконатися, що вона заснула.

— Ти впевнений, що ми повинні це зробити? — запитала Патриція, коли вони були вже нагими, але ще не приступили до першої фази.

— Останнім часом я виявив, що визначеність може бути свого роду прокляттям, — сказав Лоуренс.

Вони були у спальні Лоуренса, де Патриція ніколи раніше не бувала. Це була своєрідна кімната нижче кімнати Ізабель, з видом на задній сад з вікна, з ліжком-близнюком і ковдрою Mighty Mouse. На протилежній стіні він поставив робочу станцію, з нішами для ноутбука та 19-дюймовим монітором, а також полицями та стійками об'єднаної електроніки. В тому числі там були п'ять Кадді, двоє з яких були розібрані, а ще два обтягнуті сіткою кросоверних кабелів.

Решту стінного простору над дверима, займала невелика книжкова шафа з графічними малюнками, інженерними текстами та кількома науковими мемуарами, такими як, "Звичайно, ви жартуєте, пане Фейнман!" Випадкові фігурки та іграшки в дурних позах сиділи на комоді, і один з роботів Серафини, Джиммі, заглядав через рамку ліжка Лоуренса.

Лоуренс відчував, що нервується. Він був знайомий з нетривіальною кількістю дівчат, але принаймні половина з них були схожі на серійні моделі, де ви могли отримати певну кількість правдоподібних заохочень щодо сексуальної діяльності. Він зустрічався з Дженіфер, інженером-електриком зі злісною усмішкою, під час другого курсу у коледжі, вона виконувала контракти, які могли б стимулювати простату Лоуренса з різним рівнем вібрації, а також дозволяли змінювати швидкість коливань — додаткова функція вібратора для її клітора. Плюс секс-костюм Дженіфер, який вимагатиме занадто довгого опису.

Але зараз з ним була та, кого він знав половину свого життя, і з ким він мав цілу заплутану історію. Він не міг не брати цього до уваги. Плюс Патриція могла скористатися своїми можливостями для божевільного магічного сексу. Вона та інші відьми, ймовірно, перетворили себе в надчутливих кажанів і могли мати секс за сто футів, або мали секс у духовій площині, або з елементами вогню