Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес - Марго Вольська

– Можливо, в мене і вийде прийти, – посміхнулась я. – Але нічого не візьмусь обіцяти. Я скажу тобі пізніше, гаразд?

– Так, звісно. Тоді я піду, – Аліса кивнула. – Ще раз дякую за допомогу, лорде Флейме!

– Завжди радий, – спокійно озвався Есмонд.

Мені здавалось, що він має лютувати, тільки почувши про перспективу моєї присутності на святі у батьків, але чи то при сторонніх, чи то через власний настрій виглядав демон абсолютно спокійним. Це вселяло надію на те, що ми сьогодні теж обійдемось без сварки та ще на один або більше днів продовжимо той мирний період, штиль у наших стосунках.

Аліса на прощання обійняла мене, геть не соромлячись присутності чоловіків, а тоді швиденько пішла геть. Варто було дверям за нею зачинитись, Есмонд клацнув пальцями, і замок прошило магічне закляття, яке не давало нікому сторонньому до нас зазирнути.

– Джейсон сказав, що сьогодні у нього теж практика з вами, – промовила я, коли зрозуміла, що демони не поспішають порушувати тишу, що запанувала було в кабінеті. – Невже у нас буде спільне заняття?

– Так, – підтвердив Есмонд. – Ти звикла до мене, як до спаринг-партнера, Мелісо, і знаєш, як я дію. Тож буде добре, якщо сьогодні ви попрактикуєтесь вдвох. Ходімо.

Він потягнувся спочатку до артефакту, яким відкривав таємний перехід, та зиркнув на Джейсона і опустив руку, ніби передумав. Тоді жестом звелів слідувати за ним і рушив до виходу.

Це був перший раз, коли на заняття я добиралась так, як звичайні студенти, по коридорах академії Торенвес. Нашу невеличку процесію очолював Есмонд, всередині була я, замикав групу Джейсон, що мов спеціально сторонився мене. Цікаво, що ж такого наговорив йому наш декан, що він зараз з такою старанністю тримає дистанцію? Хотілось би дізнатись.

Ясна річ, я не питала нічого вголос, вирішила, що поговорю з Есмондом потім, коли ми лишимось наодинці – а до цього моменту ще далеко. Остаточно я усвідомила, що на нас чекає досить серйозне спільне заняття, коли ми зупинились на одній з захищених ділянок полігону, і Есмонд жестом звелів розходитись по різних сторонах ділянки.

– Сьогодні перевірятимемо ваші бойові навики, – промовив він. – Спочатку Меліса відпрацьовує блокування, Джейсон атаку. Потім навпаки.

Молодий демон невдоволено смикнув головою і запустив пальці в світле волосся. Тоді проговорив невдоволено:

– Це якось схоже на магію для першокурсників.

– Надзвичайно. Особливо якщо враховувати те, що кожен з вас застосовуватиме закляття, що потім ляжуть в основу вашої дисертації. Меліса – свою силу, ти – свою, – відрізав Есмонд. – До речі, Джейсоне, мене не надто задовольняють ті результати експерименту, що ти мені надав.

Хлопець гмикнув.

– Чому?

– Бо зліпки сили дуже змазані, і вичленити конкретне закляття з них неможливо, – голос Есмонда був сухим та жорстким, мені аж на мить стало шкода Джейсона. – Я вже говорив, що такі результати мене абсолютно не влаштовують. Не зможеш надати нормальні чіткі зліпки – робитимемо це разом.

– Я впораюсь, – буркнув хлопець. – Сам.

– Гаразд, – Есмонд похитав головою. – Дам тобі ще один шанс. А зараз приступайте. Можете діяти, проявляючи силу приблизно третього рівня.

Обмеження було досить розумним. Ми з Есмондом багато разів відпрацьовували різні захисні та атакуючі закляття, і я вже непогано володіла своєю силою, тож легко активувала чари довкола та виставила пронизаний холодом щит. Повітря довкола буквально наповнилось магією.

Раніше я докладала чимало зусиль, аби втримати щит навіть просто так, без додаткової атаки, та тренування давалися взнаки, і зараз сила легко відгукнулась на мій поклик. Міцна стіна, що вибудувалась переді мною, навіть не відчула першу атаку Джейсона.

Він, звісно, не збирався здаватись просто так, тож під кінець я ледь не впала під тиском атакувальних демонічних заклять. Коли останнє опалило мені долоні, Есмонд махнув рукою, зупиняючи бій.

– Досить. Міняємось місцями.

Джейсон за увесь цей час не зронив ні слова, лише опустив руки та, здається, спробував вибудувати магічний щит. Я ж задумалась, як саме його атакувати.

Можна вдарити снігом, але настільки відкрито демонструвати особливість своєї магії я не бажала. Тоді… Чи не варто мені спробувати перетворити свою власну магію в інший вид, наприклад, у стихійне вітрове закляття, що має збивати з ніг? Так, це складно, але я, по-перше, зможу здивувати Есмонда, по-друге, не надто нашкоджу Джейсонові! Адже у мене не стоїть завдання його перемогти, чи не так? Він мій щит так і не пробив, а це дивувало, я ж явно практикувалась в магії куди менше за молодого демона.

Зупинившись на такому варіанті, я видихнула, сконцентрувалась на своїй силі і запустила процес внутрішнього перетворення магії. А тоді обережно випустила її вперед, формуючи такий собі вітряний шквал. Чекала, що той вріжеться в щит Джейсона і вже готувалась відбити власну магію, аби та продовжувала атаку…

Але щит, що видавався мені майже матеріальним, раптом розлетівся на шматки. Чари врізались просто в Джейсона, і, хоча я гукнула магію, намагаючись зупинити атаку, демон впав на землю, як підкошений.

Від переляку у мене ледь серце в грудях не стало. Як таке може бути? Адже він сильний маг! Невже не здатен зупинити таке елементарне заклинання? Та ну! Джейсон так активно на мене нападав, а тепер…