Битва королів - Джордж Мартін
Тиріон
Королева не була настроєна чекати на Вейриса.
— Досить нам зради,— оголосила вона розлючено,— а це взагалі голий неприкритий злочин, і я обійдуся без підказок того манірного євнуха, що робити зі злочинцями.
Забравши грамоти з руки сестри, Тиріон порівняв їх. Грамот було дві, з ідентичним текстом, але писаних різною рукою.
— Перше послання отримав мейстер Френкен із замку Стоукворт,— пояснив великий мейстер Пайсел.— Другий примірник нам дістався через лорда Гайлза.
Мізинчик прочесав пальцями борідку.
— Якщо вже Станіс до цього взявся, понад усякий сумнів, листа отримав кожен лорд Сімох Королівств.
— Я вимагаю спалити ці листи, всі до останнього,— заявила Серсі.— Навіть натяк на це не повинен долетіти до вух ні мого сина, ні тим паче батька.
— Підозрюю, до батька вже долетів не тільки натяк,— сухо зронив Тиріон.— Без сумніву, Станіс послав птаха в Кичеру Кастерлі, і ще одного в Гаренхол. Що ж до паління листів, то який сенс? Пісня проспівана, келих перекинувся, дівиця завагітніла. І якщо по правді, не все так погано.
Серсі розвернулася до нього, мов зеленоока фурія.
— Ти геть з глузду з’їхав? Ти читав, що там написано? «Хлопчак Джофрі» — ось як він його назвав. І він наважився звинуватити мене в інцесті, перелюбстві та зраді!
«Бо ти і справді винна». Дивина, як Серсі роздратувалася через звинувачення, які — вона чудово знала — цілком справедливі. «Якщо у війні програємо, їй слід до балагану приєднатися — у неї талант». Дочекавшись, поки вона виговориться, Тиріон мовив:
— Станісу потрібен привід, щоб виправдати заколот. А що, ти очікувала, він напише? «Джофрі — законний син і спадкоємець мого брата, але я все одно відберу в нього престол»?
— Я не дозволю, щоб мене повією обзивали!
«Чому повією, сестро? Він же не пише, що Джеймі тобі платив». Тиріон показово ще раз переглянув грамоту. Була там одна кручена фраза...
— «Складено у світлі Царя»,— прочитав він.— Дивне якесь формулювання.
Пайсел прочистив горло.
— Ця фраза часто вживається в листах і документах з вільних міст. Означає, скажімо так, «бог свідок». Бог червоних жерців. Це вони так висловлюються, я певен.
— Кілька років тому Вейрис розповідав, що леді Селіза зв’язалася з якоюсь червоною жрицею,— нагадав їм Мізинчик.
Тиріон постукав по аркушу.
— А зараз, схоже, і її чоловік зробив те саме. Можемо це використати проти нього. Нехай верховний септон викриє Станіса, який пішов проти богів і проти свого законного короля...
— Так, так,— нетерпляче кинула королева,— але спершу слід зупинити поширення брудних пліток. Рада має видати указ. Всякий, хто згадає про інцест чи назве Джофа байстрюком, залишиться без язика.
— Це розсудливо,— сказав великий мейстер Пайсел, киваючи головою й подзвякуючи ланцюгом — знаком свого сану.
— Дурниці,— зітхнув Тиріон.— Вирвавши людині язика, ви цим не доведете, що вона бреше, зате повідомите на весь світ, що боїтеся її слів.
— То що ти пропонуєш нам робити? — вимогливо запитала сестра.
— Небагато. Нехай перешіптуються, скоро їм ця історія набридне. Якщо в людини є бодай крихта здорового глузду, вона зразу ж розпізнає незграбну спробу виправдати узурпацію влади. Які докази надає Станіс? Та і як він може надати докази того, чого не було? — Тиріон мило посміхнувся до сестри.
— Це так,— змушена вона була сказати,— але...
— Ваша світлосте, ваш брат має рацію,— мовив Пітир Бейліш.— Якщо спробуємо затерти ці розмови, то тільки розпалимо довіру до них. Ліпше ставитися до них з презирством, як до брехні, бо це ж і є брехня. А тим часом вогонь бороти вогнем.
Серсі зміряла його поглядом.
— Яким це вогнем?
— Вигадати щось у такому ж дусі Тільки щоб у це легше було повірити. Лорд Станіс більшість своїх подружніх років провів окремо від дружини. Я його не виню, якби я був одружений з леді Селізою, вчинив би так само. Хай там як, а якщо ми пустимо плітку, що його дочка незаконнонароджена, а сам Станіс — рогоносець, ну... простолюд завше охоче вірить у найгірше, коли йдеться про лордів, особливо про лордів суворих, похмурих і колючо-гонорових, як Станіс Баратеон.
— Його ніколи не любили, щира правда,— Серсі хвильку поміркувала.— Що ж, відплатимо йому його ж монетою. Так, план мені подобається. Кого запишемо в коханці леді Селізи? У неї двоє братів, здається. До того ж з нею на Драконстоні весь час був один з її дядьків...
— Сер Аксель Флорент — її каштелян,— мовив Тиріон; хай як йому неприємно було це визнавати, але Мізинчиків план багатонадійний. Станіс ніколи дружину не кохав, але наїжачувався щоразу, коли йшлося про його честь, до того ж був з натури недовірливий. Якщо вдасться посіяти незгоду між ним і його послідовниками, це тільки допоможе справі.— Я чув, у дитини Флорентівські вуха.
Мізинчик мляво махнув рукою.
— Лісянський купецький представник якось сказав мені, що лорд Станіс, либонь, дуже любить дочку, якщо на мурах Драконстону встановив сотні її статуй. «Мілорде,— змушений я був його розчарувати,— це химери»,— хихикнув він.— Сер Аксель, звісно теж може зійти за батька Ширін, але, з мого досвіду, що фантастичніша та приголомшливіша чутка, то радше її переказуватимуть. Станіс при дворі тримає просто карикатурного блазня — дурника з розцяцькованим обличчям.
Великий мейстер Пайсел вражено роззявив рота.
— Ви ж не збираєтеся пустити поголос, що леді Селіза вклала в ліжко блазня?
— А хто, крім блазня, згодиться лягти в ліжко з Селізою Флорент? — зронив Мізинчик.— Без сумніву, Картатий нагадував їй Станіса. До того ж найкраща брехня завжди містить крихту правди, яка змусить слухача замислитися. От, наприклад, блазень страшенно прихилився до дівчинки — ходить за нею всюди. Вони навіть трохи схожі. У Ширін таке саме
