Американські боги - Ніл Гейман

Дзвонить телефон: з рецепції повідомляють, що Селім вже виселився, і скоро його другові доведеться покинути кімнату, щоб вони могли її прибрати для наступного гостя.

— Я не виконую бажань, — Селім пробує, як ці слова смакують у нього в устах.

Одягаючись, він почувається на диво безтурботно.

Нью-Йорк дуже простий: авеню ідуть з півночі на південь, вулиці — із заходу на схід. Хіба ж це складно? — запитує він себе.

Він підкидає ключі від машини і ловить їх. Одягає пластикові темні окуляри, які знаходить у кишені, і покидає готельну кімнату, щоб знайти своє таксі.

Розділ восьмий

«Небіжчик має душу», — каже він. Мені це дивно,

Бо я гадала, що по смерті лиш душа й вціліє.

Він припинив мій транс, як тільки я про це спитала.

Що ж це виходить, мертві нам про щось не кажуть?

О так, небіжчики про щось мовчать.

Роберт Фрост, «Дві відьми»

3 а тиждень до Різдва життя похоронного бюро не надто насичене подіями — це Тіні пояснив за вечерею пан Ібіс.

— А все тому, хлопче, що у довгожителів ще жевріє бажання насолодитися Різдвом востаннє, — пояснював він. — Чи навіть дотягти до Нового року. Натомість тих, хто не може без болю споглядати святкування та радість навколо, ще не довів до ручки черговий показ «Цього дивовижного життя» по телевізору — ця соломинка, чи, краще сказати, ялинкова гілочка, яка переламала спину не верблюду, а різдвяному оленю!

Сказавши це, Ібіс чи то пирхнув, чи то хихотнув. Можна було припустити, що він заздалегідь ретельно обрав та прилаштував кожне слово у цьому жарті, і дуже пишався своєю заготовкою.

Контора Ібіса і Шакала була невеличкою — однією з останніх по-справжньому незалежних серед тих, хто надає ритуальні послуги в регіоні, якщо вірити її директорові.

— У більшості галузей господарювання споживач цінує загальнонаціональні бренди, — пан Ібіс не розмовляв, а роз’яснював, його виважений і впевнений лекторський тон нагадав Тіні одного університетського професора, який тренувався у «Біцепсовому фільварку». Про цього професора ніколи не можна було сказати, що він щось говорить — лише що він обґрунтовує, викладає чи розтлумачує. У перші ж хвилини знайомства з директором похоронного бюро Тінь зрозумів, що для нього не передбачено жодної ролі в розмові, окрім як мовчати і слухати.

Вони вечеряли у ресторанчику за два квартали від похоронної контори Ібіса і Шакала. Перед Тінню стояла повна тарілка різних наїдків вкупі із пиріжками з кукурудзяного борошна. Пан Ібіс потрошечки дзьобав окраєць кавового тістечка.

— А цінує він їх тому, що хоче знати, за що платить. Тому обирає «Мак-Дональдз», «Вол-Март», «Вулворт» (земля пухом) — бренди, знані та поважні по всій країні. Де б ви, хлопче, не опинилися, ви отримаєте, якщо не враховувати дрібних локальних особливостей, однаковий рівень сервісу і якості.

— В галузі ритуальних послуг, — продовжував Ібіс, — все інакше, хочете ви цього чи ні. Вам хочеться відчувати, що ви отримаєте індивідуальний підхід від когось, хто живе в тому ж містечку, що й ви, хто має відповідне покликання. Ви хотітимете особистої уваги до себе чи до близької людини, яка залишила цей світ. Ви волієте переживати своє горе на місцевому рівні, а не на загальнонаціональному. Але у всіх галузях господарювання (а смерть це галузь людського господарювання, хлопче, не думайте, що вона чимось відрізняється!) гроші робляться з масштабних операцій, оптових закупок і централізованої логістики. Не дуже приємно визнавати, але це факт. А біда ось у чому, хлопче: нікому не хочеться усвідомлювати, що кохану людину везуть у рефрижераторі на старий склад, переобладнаний під морг, де двадцять, п’ятдесят, сто трупів чекають своєї черги. О ні, хлопче! Люди хочуть думати, що звертаються у сімейній справі до когось, хто поставиться до них з повагою і буде піднімати капелюха щоразу, як зустрічатиме їх на вулиці.

Пан Ібіс носив капелюх. Це був головний убір стриманого брунатного кольору, що чудово пасував до піджака стриманого брунатного кольору і до стриманого виразу його смаглявого обличчя. Високо на переніссі сиділо маленьке золоте пенсне. Тінь запам’ятав його невисоким — і щоразу дивувався, коли пан Ібіс ставав поряд і демонстрував не менш ніж метр вісімдесят зросту, хоч і горбився при цьому, ніби бусол.

— Отже, коли приходять великі компанії, вони купують назву фірми і платять директорові зарплату, залишаючи його на місці. Таким чином вони створюють видимість різноманітності. Але це лише вершечок надгробку. Бо насправді в них стільки ж місцевого, скільки в «Бургер кінгу». Ми ж, із власних міркувань, по-справжньому незалежні. Ми бальзамуємо власноруч, і наше бальзамування — найкраще в країні, хоча цього ніхто, крім нас, не знає. Втім, ми не кремуємо. Могли б заробляти більше, якби мали свій крематорій, але це було б зрадою того, що у нас добре виходить. Мій бізнес-партнер стверджує: якщо Господь наділив вас талантом, ви мусите використовувати його якомога старанніше. Хіба можна з цим не погодитися?

— Я б погодився, — відповів Тінь.

— Господь дарував моєму партнерові царство над небіжчиками, так само, як мене наділив царством над словами. А слова — цікава штука. До речі, у мене є книга переказів. Я не письменник, просто пишу задля власної розваги. Життєписи.

Він замовк. Пауза затягнулася, але поки Тінь зрозумів, що Ібіс чекає на прохання почитати щось із його творів, нагода минула.

— У всякому разі, — провадив Ібіс, — ми уособлюємо традиції: Ібіс і Шакал вели справи в цих місцях майже двісті років. Правда, ми не завжди були директорами ритуального бюро. Раніше ми були похоронними майстрами, а до цього — трунарями.

— А ще до цього?

— О, що ж, — пан Ібіс трохи самовдоволено посміхнувся, — нам доведеться далеченько заглибитися в минуле. Звісно ж, справу тут ми пригледіли вже після Війни-між-штатами. Тоді ми заснували похоронну службу для кольорового населення. До війни ніхто не сприймав нас кольоровими — про нас думали як про іноземців, темношкірих та екзотичних, але не як про кольорових. Та тільки війна закінчилася, ніхто вже й не міг згадати часи, коли ми не називалися чорними. Мій партнер завжди мав темніший відтінок шкіри, ніж я. Так що перейти в новий статус було просто. Бо великою мірою