Американські боги - Ніл Гейман

На стіні над тілом висіла коркова дошка, до якої було пришпилено кілька фотографій загиблої. Ось вона усміхається на портретному фото із шкільного альбома. А ось тут вона стоїть поряд із трьома іншими дівчатами, здається, на випускному — всі одягнені у вечірні сукні, її чорне волосся заплетене у хитромудру високу зачіску.

Тут, на холодному фаянсі, її потьмяніле від налиплої крові волосся вільно розсипалося довкола плечей.

— Це мій партнер, пан Шакал, — представив чоловіка пан Ібіс.

— Вже бачилися, — сказав Шакал. — Вибачай, що не тисну руку. Зайнятий.

Тінь подивився на дівчину на столі і запитав:

— Що з нею трапилося?

— Не вміла вибирати кавалерів, — відповів Шакал.

— Це не завжди смертельно, — зітхнув пан Ібіс, — але цього разу не пощастило. Він був п’яний і мав при собі ножа, а їй здалося, що вона вагітна, і вона про це йому сказала. А він не повірив, що від нього.

— І завдав... — продовжив пан Шакал і почав рахувати. Щось клацнуло, коли він наступив на педаль під столом: на сусідньому столі ввімкнувся невеликий диктофон. — П’ять ударів ножем. Три ножові поранення у лівому передньому відділі грудної клітки. Перше поранення знаходиться між четвертим і п’ятим міжребер’ям на медіальному краї лівої молочної залози, дві цілих дві десятих сантиметра в довжину. Друге і третє поранення прорізують шостий міжреберний простір зліва від центру грудної клітки, в нижній її частині, накладаючись одне на одне, довжина три сантиметри. Одна рана довжиною два сантиметри знаходиться у лівій верхній частині грудної клітки, у другому міжреберному просторі, і ще одна різана рана довжиною п’ять сантиметрів і максимальною глибиною одна ціла шість десятих сантиметра заглиблюється у передньомедіальну поверхню лівого дельтовидного м’яза. Всі рани грудної клітки проникають глибоко. Інших видимих зовні поранень не знайдено.

Він відпустив педаль. Тінь помітив, що над прозекторським столом звисає шнурок з маленьким мікрофоном.

— Так ви також і коронер? — запитав Тінь.

— В цих місцях коронерів визначає політична кон’юнктура, — пояснив Ібіс. — І їхня робота полягає в тому, щоб дати трупу копняка. Якщо труп не обуриться і не дасть копняка у відповідь, коронер виписує свідоцтво про смерть. Шакал тут, як кажуть, паталогоанатом і працює на окружного судмедексперта. Робить розтини і зберігає зразки тканин для аналізу. Він уже сфотографував її рани.

Шакал не звертав на них уваги. Він узяв великий скальпель і зробив глибокий надріз у формі літери V — від її ключиць до самого низу грудини. Потім він перетворив V в Y, зробивши ще один глибокий надріз від грудини до лобкової кістки. Інструмент, який він після цього взяв до рук, був схожий на маленький, важкий хромований дриль із круглою пилою розміром з медальйон на кінці. Він його ввімкнув і розсік ребра з обох сторін її грудини.

Дівчина розкрилась, ніби дамська сумочка.

Тінь раптом помітив м’який, але неприємний запах: усепроникний, їдкий дух сирого м’яса.

— Я думав, буде гірше, — сказав він.

— Ще свіженька, — відказав Шакал. — І кишечник цілий, так що лайном не тхне.

Тінь зрозумів, що не дивиться в її бік, але не через відразу, як можна було припустити спочатку, а через дивне бажання залишити дівчині хоча б трохи приватності. Важко було уявити більш оголений стан, ніж той, в якому перебувало це відкрите людське тіло.

Шакал відокремив кишечник, що блискуче зміївся в її животі і нижче, глибоко серед тазових кісток. Він перебрав його пальцями, по всій довжині, описав як «нормальний» у мікрофон і відправив його у відро на підлозі. Вакуумною помпою висмоктав усю кров з грудної клітки і виміряв об’єм. Потім він оглянув її зсередини. У мікрофон продиктував:

— Наявні три розриви у перикарді, який заповнений згорнутою і рідкою кров’ю.

Шакал вийняв серце, надрізавши на вершечку, і покрутив його в руці, розглядаючи з усіх боків. Потім наступив на педаль і записав:

— Наявні дві різані рани на міокарді. Півтора сантиметри у правому шлуночку і одна ціла вісім десятих сантиметра в лівому.

Шакал видалив легені. Ліва легеня, яку в кількох місцях пробили ножем, наполовину здулася. Він зважив їх, потім зважив серце і сфотографував рани. З кожної легені він відрізав невеликий шматочок і помістив у банку.

— Формальдегід, — пошепки пояснив пан Ібіс.

Шакал продовжував говорити у мікрофон, описуючи те, що робить і що бачить, поки він виймав з дівчини печінку, шлунок, селезінку, підшлункову залозу, нирки, матку і яєчники.

Він зважував кожен орган і описував його як «нормальний і неушкоджений». Від кожного органу брав невеликий шматочок і клав його у банку з формальдегідом.

Від серця, печінки і однієї нирки він відрізав по ще одному шматочку. Їх він клав до рота, без поспіху пережовував за роботою і ковтав.

Тінь чомусь подумав, що так і треба: це був вияв поваги до покійної, а не блюзнірство.

— Отже, ти у нас погостюєш? — запитав Шакал, ретельно розтираючи зубами шматочок серця дівчини.

— Якщо ви мене приймете.

— Звісно що приймемо, — втрутився пан Ібіс. — Немає жодного аргументу проти і безліч аргументів за. Поки ви тут, перебуватимете під нашим захистом.

— Сподіваюся, ти не проти спати з небіжчиками під одним дахом, — сказав Шакал.

Тінь подумав про поцілунок Лори, гіркий і холодний.

— Ні, — відповів. — Принаймні, доки вони залишаються мертвими.

Шакал повернувся до Тіні і зміряв його поглядом темно-карих очей, глузливих і холодних, як у пустельного собаки.

— Тут залишаються, — тільки і сказав.

— Мені здається... — продовжив Тінь, — здається, що небіжчикам не так вже й складно до нас повернутися.

— Зовсім ні, — авторитетно заявив пан Ібіс. — Навіть зомбі, уявіть собі, роблять із живих людей. Дрібка порошку, підхоже замовляння, вміння переконувати — і маєте зомбі. Вони живуть — тільки думають, що ні. Але щоб по-справжньому оживити мертвяка, у його тілі... На це треба сила, — він завагався, перш ніж продовжити: — Це було простіше тоді, у старі часи, на батьківщині.

— Можна було прив’язати ка людини до її тіла на п’ять тисяч років, — сказав Шакал. — Або відв’язати. Та давно вже це було.

Один за одним він узяв органи, які