Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Вона завмерла і не повертаючись, тихо відповіла:

— Може, й так, — зникла за дверима і щільно закрила їх за собою.

Спустившись сходами, я пройшла коридором і натрапила на схвильованих соквартівців — Мадді бачила, як мене забрали з іспиту, і розповіла про це іншим.

— Що сталося? Чому перервали іспит? — запитала чоловічка.

— Мене викликав слідчий на допит. Він шукає коштовності, вкрадені у королівської родини Талібастр, — я спостерігала за реакцією Рінки: вона злякалася, але швидко взяла себе до рук, приховуючи емоції. — А я випадково опинилася поряд із грабіжником, ось слідчий і розпитував подробиці цієї зустрічі.

— Виходить, злодій ще на волі? — поцікавився Кай.

— Так. Але його посилено шукають.

— Знайдуть. Я не сумніваюся, — блякло промовила Рінка.

— А іспит? Що тепер? Тебе виключать? — Мадді відчувала свою провину за мої пригоди.

— Як я зрозуміла, мене амністували.

Мадді підхопила мене і відірвала від землі — щастя переповнювало її. Я здивувалася — звідки в неї така сила?

— Яка чудова новина! Це потрібно відсвяткувати. Пропоную пропустити вечірній факультатив професора Артет та вирушити до центру.

— Рада за вас, але я вважаю за краще піти на факультатив, — відмовилася Рінка.

— А я маю зустріч на стадіоні з іншими адептами — ми спостерігаємо за тренуваннями старшокурсників. Ви ж знаєте, що незабаром розпочнеться турнір серед кварт академії? Хочеться знати своїх суперників у обличча, — Кай виглядав рішуче.

— А мені треба до себе, на Терру, — я згадала, що не продовжила візу.

— Я хочу з тобою! Хочу побачити Терру! — захоплено відповіла Мадді.

— Але я не збираюся йти в глиб світу, мені потрібно на ту частину, що в Квадраті світів.

  Прийнявши мою відповідь за згоду, дівчина радісно заверещала і, не замовкаючи, защебетала про своє бажання прогулятися магазинами. Під її балаканину ми вийшли з головного корпусу, і мене, як наскрізь проткнули — біля входу стояв Кіттерон, міцно обіймав і цілував Вініжку. Я навіть зменшила темп, забувши, куди й навіщо збиралася. Усередині стало дуже боляче. Фізичні рани так не болять — так страждає лише розбите серце. Зрозумівши причину моєї затримки, Мадді взяла мене під руку, підштовхнула вперед і, нічого не питаючи, розповідала щось весело, намагаючись відвернути мене від сумних думок.

Залишивши територію студентського містечка, ми чекали на зупинку дирижабля. Я сумувала, і час поїздки пролетів блискавично. Дирижабль залетів на територію Терри, маневруючи між скляними багатоповерхівками, а Мадді, як дитина, виглядала з вікна, вбираючи чарівність немагічного світу. Ми приземлилися на звичайній автобусній зупинці, перешкодивши маршрутці. Її водій невдоволено висунувся у вікно і вигукнув:

— Ти яким маршрутом їдеш? На годинник подивися, зараз мій час! Наїхали тут приватники!

Я здивувалася повсякденної претензії водія автобуса, якому було начхати, що перед ним дирижабль з крилами:

— І не боїться...

— То ця людина не бачить, що перед нею транспорт із іншого світу. Я зі школи пам'ятаю, що Терра є закритою планетою. Люди не знають про магію та інші світи, і тут, у цій частині Квадрату світів, теж не помічають незвичайне, бо їм не дозволяє полог ілюзії. Водій, швидше за все, бачить не дирижабль, а таку саму машину, як у нього.

— Зрозуміло.

— А завдяки чому ваш транспорт рухається? У нього всередині коні чи робітники крутять шестерні, які рухають колеса?

— Це автобус, і в ньому немає коней. Усередині знаходиться двигун внутрішнього згоряння і працює він на бензині.

— Ти зараз ось це все сказала, а мені здалося, що прокляття наклала, — приголомшено і незвично повільно промовила дівчина, розглядаючи машини, що проїжджали повз. — Мені потрібні подробиці.

— Думаєш, так це просто пояснити? Тут без інженерної освіти не дати ради.

Разом ми увійшли до офісу міграційної служби. Заповнення навчальної візи зайняло не більше чверті години, після чого ми вирушили до центру Квадрату Нефеми. Я чекала, що Мадді потягне мене по магазинах з одягом і дрібничками, але вона мене приголомшила, коли ми зупинилися біля входу в Магічні механізми — магазин батька Мадді.

— Я довго думала, що не приношу жодної користі нашій кварті. Рінка сильна, Кай розумний і спритний, ти літаєш, а в мене немає жодного дару. Але є невелика перевага перед іншими бездарними адептами.

Її очі хитро блиснули, і ми ввійшли всередину.

Минулого разу цей чарівний магазин мені не довелося відвідати - Мадді зустріла нас з Рінкой біля входу вже з покупками. Я розглядала стильний інтер'єр з масиву дерева, мореного темними шоколадними тонами. Вінтажна шовкографія на стінах у бордових із золотом тонах відмінно поєднувалася зі шкіряними вставками на фасадах шаф та стільницях.

За касовим апаратом стояла дівчина зі зміїною головою. Вона мені нагадала неприємного президента нашої громади Табаска. По залі походжали ще двоє консультантів у форменому одязі із зеленими краватками. Варто клієнту зупинитися біля прилавка з магічними артефактами, вони блискавично приходили на допомогу.