Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

– Златка захворіла. Злягла з температурою. А Лім сам не впорається. Сьогодні народу багато. Бо собачі бої. Допоможете? Ви ж усе одно тут живете?

– Звісно, допоможемо, – закивала Кхибра, – не переживайте.

– Красненько дякую! Тоді, живо обідати! Помічниці ви мої золоті!

Сьогодні сама тітка накривала нам стіл. Їжа проста, але ситна: тарілка горохового супу з копченими ковбасками і реберцями, гречана каша з грибною підливою і бараниною. А на десерт ми отримали по булочці з маком і кухлю ароматного вишневого киселю. Так, це не вчорашній обід нашвидкуруч! І то, якби тітка не відволікла кухаря, то пили б ми воду з колодязя й на городі паслися як кози.

Тітка видала нам яскраві помаранчеві фартухи з кишенею посередині. Досвід у нас із Кхиброю немаленький, та й на пам’ять не скаржилися. Я іншим разом, тримала в голові до десяти замовлень. І жодного разу не помилилася!

До вечора народу стало ще більше. То тут, то там лунало: «Гей, крихітко! Медку підлий!» або: «Гей, подавальнице, пива принеси!» Ми з Кхиброю крутилися по залу як дві білочки. Заглянув до таверни й пан Флюн Хурлапий. Відразу зашепотіли, що він приїхав купити бійцівського пса. І відвідувачі таверни поставилися до його рішення з величезною повагою. Пан Флюн привітав мене і замовив одразу п’ять кухлів пива і п’ять гномських ковбасок, що я йому негайно і принесла. Потім він замовив ще п’ять пива з ковбасками. А потім ще. Я зробила знак Ліму, що Флюну достатньо алкоголю, Лім кивнув, мовляв, зрозумів.  І тут, коли я прийшла з тацею забирати порожні кухлі, гном глянув на мене каламутними очима і розплився в щасливій усмішці:

– Свята Валайя! Мене благословила свята Валайя!

Я відсахнулася. Ні, я, звісно, всяке бачила, але щоб мене прийняли за гномську богиню? Спасибі, але чи не помилився зростом, пане Хурлапий? Гном радів, він посадив мене за стіл, почав цілувати руки й благати стати його дружиною. Я спробувала нагадати йому, що він одружений. Але пан Флюн переконував мене, що неодружений, самотній як бродячий собака. Він торкався моєї коси, все норовив поцілувати й вщипнути за бік. Народ зайшовся сміхом від сп’янілого гнома.

– Яка ти гарна, – шепотів він. – Поїхали зі мною, я тебе на всю ніч ощасливлю!

Усі мої спроби встати й піти він сприймав як особисту образу. Я не хотіла братися за качалку, бачить Ліссе́йла***, але коли гном спробував ущипнути мене за груди, мої руки не витримали й звично стукнули нахабу качалкою по руках.

– Валайя! Ти подаєш мені знак?!

– Так, дурнику! – не витримала я, – проспись!

– Тільки з тобою!

Зал знову вибухнув реготом. На допомогу прийшов Лім. Він підхопив гнома під руку і щось йому шепнув на вушко. Той, усміхаючись у довгу бороду, побіг на другий поверх. А зі сходів закричав:

– Валайя, я чекаю на тебе!

– Іду-у-у-у! – крикнула йому навздогін я. Уся таверна заіржала.

Мені на плече сів магоптах і голосом магістра Лайс сказав:

– Вийдіть у двір, є новини.

Я знайшла Кхибру, і ми вийшли на вулицю. Біля конов’язі стояла магістр Корра.

– Є сліди магії, Руто, ваша правда. Але це не артефакт. Швидше за все, кухар додає щось у їжу або питво. Простежте, що він готує тітці, і це буде відповіддю на ваше запитання.

– Дякую, пані Лайс, – палко подякувала я викладачці.

– Так на так, – вона побудувала портал і зникла в ночі. Найголовніше, що ми тепер точно знали, що ніякого артефакту в цього дармоїда і ненажери немає. Значить, скоро він розпрощається з цією роботою.

*Сівальда – богиня врожаю

**Сфайла – бог повітря

***Ліссейла – богиня азарту

Любі читачі! Ваші коментарі додають гарного настрою авторці та підбадьорюють до публікації наступної глави ;))