На лезі клинка - Джо Аберкромбі
Спікер випнув груди.
— Дане засідання, — почав він повільним, урочистим тоном, так ніби зачитував надгробне слово на похороні, — Відкритої Ради Союзу... — Він зробив надміру тривалу і багатозначну паузу. Лорд-камерґер сердито зиркнув на нього, але ніхто не міг відняти у спікера його мить слави. Він змусив усіх зачекати ще одну мить, перш ніж завершити: — ...оголошується відкритим!
— Дякую, — кисло сказав Хофф. — Якщо мені не зраджує пам'ять, перед обідом ми збиралися заслухати повідомлення від лорд-губернатора Дагоски.
Голос Хоффа супроводжувало шкрябання пер двох клерків, які записували кожне його слово. Під високим куполом зали легке відлуння пер зливалося з відлунням його слів.
Літній чоловік у першому ряду поряд із Джезалем силувано підвівся на ноги, стискаючи в тремтячих руках кілька паперів.
— Слово у Відкритій Раді, — забубонів спікер так монотонно, як тільки міг собі дозволити, — надається Рашудан Тюелю, довіреному представнику Занд дан Вурмса, лорд-губернатора Дагоски!
— Дякую, сер.
Ламкий, хрипливий голос Тюеля зовсім губився у широкій залі. Він ледь долинав до Джезаля, хоч той стояв всього за десять кроків.
— Шановні мілорди... — почав він.
— Голосніше! — гукнув хтось із задніх рядів.
Залою прокотився сміх. Старий прокашлявся і спробував ще раз.
— Шановні мілорди, я прибув до вас із терміновим повідомленням від лорд-губернатора Дагоски. — Його голос знову стих до ледь чутного шепоту, при цьому кожне слово супроводжувалося невпинним шкрябанням пер. З галереї для публіки почав ширитися гомін, і слухати старого стало ще складніше. — З кожним днем зростає загроза, яку становить імператор Гуркула для цього великого міста.
Десь із глибини зали почулися слабкі несхвальні вигуки представників Енґлії, але більшість членів ради просто нудьгувала.
— Напади на судна, цькування торговців і демонстрації сили за нашими стінами змусили лорд-губернатора відправити мене...
— От нам пощастило! — вигукнув хтось із зали.
Прокотилася ще одна хвилю сміху, цього разу трохи голосніша.
— Наше місто лежить на вузенькому півострові, — повів далі старий, силкуючись перекричати дедалі сильніший шум, — з'єднаному із землями наших затятих ворогів, гурків, і відділеному від Міддерланду сотнями ліг[5] морської води! Наша оборона значно слабша, аніж мала би бути! Лорд-губернатор гостро потребує коштів...
При згадці коштів у залі миттєво здійнявся галас. Губи Тюеля продовжували рухатися, але тепер розібрати його слова було неможливо. Лорд-камерґер спохмурнів і зробив ковток зі свого кубка. Найдальший від Джезаля клерк відклав перо і тер очі брудними від чорнила пальцями. Натомість найближчий клерк якраз дописав рядок. Джезаль витягнув шию, щоб роздивитися написане. Там було лише три слова:
«Тут почали кричати».
Спікер загупав посохом по плитках підлоги з виразом надзвичайного самовдоволення. Коли гул врешті стих, на Тюеля саме напав кашель. Він спробував щось сказати, проте не зміг, тож просто махнув рукою і, весь побуряковілий, повернувся на своє місце, де сусід поплескав його по спині.
— Дозвольте, лорд-камергере? — зриваючись зі свого місця, вигукнув вишуканий молодик у першому ряду по інший бік зали. Знову зашкрябали пера. — Мені здається...
— Слово у Відкритій Раді, — втрутився Спікер, — надається Херселу дан Міду, третьому сину і довіреному представнику Федора дан Міда, лорд-губернатора Енґлії!
— Мені здається, — продовжив вродливий молодик, лише трохи роздратований втручанням, — що наші друзі з Півдня без кінця очікують повномасштабного нападу Імператора! — Тепер невдоволені голоси здійнялися в іншому кінці зали. — Нападу, якому не судилося відбутись! Ми ж розгромили гурків всього кілька років тому, чи не так? Може, мені зраджує пам'ять? — Ґвалт зробився голоснішим. — Це панікерство є джерелом неприйнятного виснаження ресурсів Союзу! — Він перейшов на крик, щоб його всі чули. — У нас, в Енглії, довжелезний кордон і всього жменька солдатів, причому загроза з боку Бетода і його північан цілком реальна! Якщо комусь і потрібні кошти...
Зала вмить загула з новою силою. Крізь галас заледве можна було розчути вигуки: «Правильно!», «Дурниці!», «Правда!» і «Брехня!». Кілька речників зірвалися на ноги. Декотрі завзято кивали на підтримку сказаного, інші нестямно хитали головою на знак незгоди. Решта позіхала і ловила ґав.
Джезаль помітив одного чоловіка у центрі задніх рядів, котрий узагалі заснув і міг з хвилину на хвилину впасти на коліна своєму сусіду.
Він підняв очі і обвів поглядом обличчя, які вишикувалися вздовж перил галереї для публіки. У грудях якось дивно защеміло. Зверху стояла і дивилася прямо на нього Арді Вест. Коли їхні погляди зустрілись, вона усміхнулася і помахала йому рукою. Джезаль і собі заусміхався та вже почав було дерти руку, щоб помахати їй у відповідь, коли раптом згадав, де знаходиться. Джезаль заклав руку за спину і нервово озирнувся, але з полегшенням виявив, що ніхто з важливих персон не помітив його помилки. Втім, усмішка так і не зникла з його обличчя.
— Мілорди! — гримнув лорд-камерґер, гупнувши своїм порожнім кубком по високому столі.
Гучнішого голосу Джезаль ще не чув. У Хоффа міг повчитися кричати навіть маршал Варуз. Сплюх на задніх рядах схопився, зашморгав носом і закліпав очима. Шум майже миттєво стих. Ті речники, які досі стояли на ногах, почали винувато озиратись, мовби неслухняні діти, спіймані на гарячому, і поступово посідали на місця. Шепіт на галереї для публіки урвався. Порядок було відновлено.
— Мілорди! Запевняю вас, що для короля немає нічого важливішого за безпеку його підданців, де б вони не знаходились! Союз не допускає агресії проти своїх людей та володінь!
Хофф підкреслив кожне зауваження ударом кулака по столу.
— Ні від Імператора Гуркула, ні від цих дикунів на Півночі, ні від будь-кого іншого!
Під час останнього зауваження він вдарив по столі так сильно, що чорнило виплеснулося з чорнильниці і заляпало всі документи, які так ретельно підготував один із клерків. Патріотичну промову лорд-камергера зустріли вигуки схвалення і підтримки.
— Щодо особливого стану Дагоски! — Тюель з надією звів очі — його груди досі здригалися від придушеного кашлю. — Хіба це місто не володіє чи не найміцнішою і найдовшою оборонною системою у світі? Хіба воно менше десятиліття тому не тримало майже рік
