Шлях королів. Хроніки Буресвітла - Брендон Сандерсон

— То виходить, вона присоромлена.

— Сумніваюся. Просто тактовна.

Кабсал уважно подивився на дівчину.

— Вам немає чого хвилюватися за мене, — повторила та. — Джасна не робить спроб переконати мене зректися конгрегацій.

Подвижник нахилився вперед, і вираз його обличчя спохмурнів. Він був старший за неї. Молодий чоловік років двадцяти п’яти — переконаний у своїй правоті, самовпевнений і серйозний. Кабсал був чи не єдиним більш-менш ровесником чоловічої статі, що з ним вона коли-небудь розмовляла, бо до того під пильним наглядом батька їй вести такі розмови не доводилось.

Кабсал був ще й подвижником, тож, звісна річ, із цього нічогісінько не вийде. Адже так?

— Шаллан, — м’яко промовив той, — хіба ви не розумієте, що в нас — у мене — є підстави для занепокоєння. Її Світлість Джасна — надзвичайно впливова й імпозантна жінка, тож нам варто чекати, що зараза її ідей…

— «Зараза»? А я гадала, що ви назвали так мене.

— Я такого не казав!

— Ні, не казали, проте я вдавала, ніби казали. Що практично одне і те ж.

Кабсал насупився:

— Ваша Світлосте Шаллан, подвижники справді непокояться за вас. Ми відповідальні за душі дітей Всемогутнього. А Джасна зажила слави розбещувачки тих, із ким спілкується.

— Он як? — спитала дівчина, щиро зацікавившись. — Інших підопічних?

— Не мені про це судити.

— А ви розкажіть, і залиште судити мені.

— Ні, тут я непохитний, Ваша Світлосте. На цю тему не говоритиму.

— То напишіть.

— Ваша Світлосте… — почав той страдницьким тоном.

— Ну й нехай, — сказала дівчина, зітхаючи. — Що ж, можу запевнити вас, що моя душа почувається добре й знезаражувати її — передчасно.

Він відкинувся на спинку стільця. Тоді відрізав ще скибку хліба. Шаллан упіймала себе на тому, що знову роздивляється його, відтак розсердилася, почуваючись дурним дівчиськом. Вона зовсім скоро повернеться до своєї родини, а ці Кабсалові візити продиктовані лише його Покликанням. Але їй справді подобалося його товариство. Тут, у Харбранті, він був єдиною людиною, спілкування з якою приносило втіху. А крім того, він був ще й красенем, чий простий одяг і поголена голова тільки підкреслювали вольові риси обличчя. Як і в багатьох молодих подвижників, його борода була коротко й акуратно підстрижена. Він вишукано розмовляв і був дуже начитаний.

— Ну, якщо ви спокійні за свою душу, — сказав він, знову повертаючись до неї, — тоді я міг би зацікавити вас членством у нашій конгрегації.

— Я вже належу до іншої — до Конгрегації непорочності.

— Але ж Конгрегація непорочності — непідхоже місце для вченої. Пропагована нею Слава не має нічого спільного з дослідженнями чи мистецтвом.

— Але ж обрана людиною конгрегація не обов’язково має відповідати її Покликанню.

— Та все ж добре, коли вони співпадають.

Шаллан притлумила гримасу. Як підказувала логіка, Конгрегація непорочності зосереджувала свої зусилля на проповіді чесності й чистоти Всемогутнього як зразків для наслідування. Її подвижники й гадки не мали, як бути з її захопленням мистецтвом. Вони постійно вимагали від неї переносити на папір лише те, що вважали «непорочним» — замальовувати Статуї Вісників, копіювати зображення Подвійного ока…

Звичайно ж, цю конгрегацію обрав для неї батько.

— Я просто хочу переконатися, що ви зробили свідомий вибір, — не здавався Кабсал. — Зрештою, зміна конгрегації не заборонена.

— Так, але хіба на прозелітизм не дивляться косо? Коли подвижники переманюють чужих вірних?

— Ще й як. Це дуже прикра практика.

— Та ви все одно вдаєтеся до неї?

— А ще часом лихословлю.

— Не помічала. Ви дуже дивний подвижник, Кабсале.

— Ви будете здивована, але ми й близько не ті занудливі опудала, за яких нас мають. Крім хіба що брата Габсанта — той тільки те й робить, що витріщається на решту з нас, — він завагався. — Хоча, якщо подумати, можливо, він і справді опудало. Не пригадую, щоби Габсант хоч поворухнувся.

— Ми відволіклися. Ви ж бо намагалися переманити мене до своєї конгрегації…

— Так. І це трапляється не настільки рідко, як ви гадаєте. Усі конгрегації в цьому замішані. Ми часто хмуримося одні та других через такий глобальний брак етики, — Кабсал нахилився вперед, і його тон посерйознішав. — У моїй конгрегації порівняно небагато членів, бо ми розрекламовані гірше за інших. Тож щоразу, коли хтось приходить до Паланеуму в пошуках знань, ми почуваємося зобов’язаними поінформувати їх.

— Переманити.

— Показати, від чого вони відмовляються, — Кабсал відкусив шматок своєї намазаної варенням скибки. — У Конгрегації непорочності вам розповідали про природу Всемогутнього? Божественну призму з десятьма гранями, що символізують Вісників?

— Оглядово торкалися, — відказала Шаллан. — Здебільшого ми обговорювали постановку особистісних цілей в аспекті збереження моєї… е-е, непорочності. Мушу визнати, виходило трохи нудно, оскільки їй і так практично нічого не загрожувало.

Кабсал похитав головою.

— Всемогутній наділяє кожного здібностями, тож обираючи Покликання, що обертає їх нам на користь, ми вшановуємо його ім’я в найкращий зі способів. І подвижники будь-якої конгрегації повинні сприяти плеканню цього світовідчуття, заохочуючи вірян до постановки й досягнення цілей, що пов’язані з досконалістю, — він махнув рукою у бік стосів книжок на столі. — Ось із чим ваша конгрегація мала би допомагати вам, Шаллан. З історією, логікою, точними науками, мистецтвом. Бути чесною та доброю — важливо, але нам слід спрямовувати більше зусиль на підтримку природних талантів пастви, а не змушувати її прилаштовуватися до тих Слав і Покликань, які видаються найважливішими нам.

— Як на мене, розважлива думка.

Кабсал у задумі кивнув:

— Чи ж не дивно, що така жінка, як Джасна Холін, відвернулася від цього? У багатьох конгрегаціях представниць прекрасної статі підмовляють залишити складні теологічні студії подвижникам. Якби лише принцесі випала нагода розгледіти справжню красу нашого вчення! — він усміхнувся й видобув із кошика товсту книжку. — Я ж бо попервах сподівався, що отримаю змогу розтлумачити їй суть справи.

— Не думаю, що їй це буде до вподоби.

— Навряд чи, — механічно підтакнув той, зважуючи том на долоні. — А все ж хотів би я стати тим, хто зрештою переконає її!

— Брате Кабсале, звучить небезпечно схоже на марнославство.

Він зашарівся, і Шаллан збагнула, що той щиро збентежений її словами. Дівчина поморщилася,