Історія однієї з фей - Тетяна Собчук

Після, мабуть, найдовшого дня в моєму житті я скинула сукню і одягла світло-рожевий пухнастий халат. Вирішила набрати ванну з пінкою і поніжитися в ній десь з годинку. Поки вода набиралася, змила косметику і прибрала з волосся всі шпильки. Через п’ятнадцять хвилин я залізла в гарячу воду і пів години просто кайфувала, мої м’язи розслаблялися і це просто чудове почуття. Ще через пів години я вийшла з ванни і попрямувала до шафи, щоб підготуватися до сну. Я думала, що коли голова торкнеться подушки, то відразу засну, але цього не сталося навіть через пів години. На годиннику близько першої ночі, а сну не було в жодному оці.

І тоді я вирішила вибрати у чому піти з Річардом на екскурсію містом. Сильно вбиратися не хотілося, тому що я не знала де саме ми гулятимемо. А що найкраще підійде? І мій вибір метався між двома образами. Перший це легка джинсова блузка з рукавом, який з довгого робиться коротким. До неї відмінно підходить біла пишна спідничка довжиною до середини стегна. Все підкреслює коричневий, середньої ширини, пояс. А другим варіантом стали світло-коричнева картата сорочка з тонким пояском та прості чорні штани. Не вибравши остаточно, я пішла спати, а завтра вранці вирішу це питання. Цього разу я заснула миттєво.

Вранці я прокинулася відпочившою і у відмінному настрої. Зробивши всі водні процедури, я з якимось незрозумілим відчуттям одягла другий варіант свого нічного вибору (коричневу сорочку і чорні штани). Хвилин за десять до мене в кімнату постукали дівчата.

— Доброго ранку, можна? — запитала Глорія.

— Доброго ранку, звичайно.

— Ти кудись збираєшся? — запитала Джесс.

— Так. Річард запросив мене вчора на прогулянку містом, — відповіла я дівчаткам.

— Тоді ти невірне обрала вбрання, — сказала Джесс.

— Це чому ж? — запитала я.

— На вулиці просто спекотно, щоб йти в штанах і сорочці з довгим рукавом, — продовжила дівчина, потім обійшла поглядом мою кімнату і вказала на блузку і спідницю, — краще одягни ті речі.

— Ти в цьому певна? — спитала знову, не розуміючи, чому опираюсь відповідям подруги.

— Кеті, — не витримала Глорія, — що сталося, чому не хочеш одягнути інші речі? На вулиці справді тепло, щоб йти в штанах, до кінця дня тобі в них буде спекотно.

— Послухайте, — невпевнено почала я, — не знаю, що це, але в мене відчуття, що погода різко зміниться. Таке тут можливе?

— Ні, — відповіла Глорія, — тут як і ми маємо програму з прогнозом погоди. Ми з Джесс уранці її перевіряли.

— І він показав, що сьогодні навіть безхмарний день, тож погода не зможе різко змінитися, — підтримала слова Глорії Джесс.

— Можливо ви маєте рацію, — не стала сперечатися я, — але все ж таки піду в штанах і сорочці.

— Як знаєш, — сказала Глорія.

— Але потім не скаржся, що ми тебе не попереджали, — трохи засмучено сказала Джесс.

Після розмови ми вийшли з кімнати і пішли у бік їдальні. Дівчата виявилися попереду мене, а я замислившись над їхніми словами та своїм відчуттям трохи відстала. І настільки поринула в думки, що в самому низу зіткнулася з Річардом, який мабуть чекав на мене.

— Ой, вибач, — вибачилася перед хлопцем, — я задумалася.

— Нічого страшного, — відповів він, — Ходімо?

— Так, — відповіла я і ми пішли у бік їдальні.

Коли ми прийшли, всі вже сиділи за столом. Пройшовши до своїх місць, Річард зупинив мене, не дозволяючи сісти.

— Всім доброго ранку, — бадьоро сказав хлопець, — ми з Кеті прогуляємося містом і поснідаємо там, тому всім приємного апетиту.

Закінчивши він розвернувся, взяв мене за руку і вивів із їдальні. А я не чинила опір і не сказавши ні слова йшла слідом. Тільки коли ми вийшли із замку і спускалися до машини, яку, мабуть, вестиме сам, він порушив тишу.

— Пробач за таке раптове рішення, але тобі сподобається кафе, в якому ми поснідаємо.

— Добре, — просто відповіла я.

І тільки спускаючись вниз я помітила, в чому був хлопець. Він одягнув темно-сірі джинси, сіру футболку, а поверх неї — синього кольору картату сорочку, що була розстебнута.

Ми підійшли до машини. Річард відчинив мені пасажирські двері і я сіла. Сам обійшов машину спереду і сів поруч на місце водія. Завів автомобіль і натиснув на невелику кнопку, пристебнувши автоматичними ременями безпеки. Після чого виїхали за територію маєтку у бік міста.