Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

– То якраз встигнемо до Горпини, – перервав мене Гера. – Нам потрібно забрати амулети.

Точно! Із цим кругообігом подій я зовсім забула про них.

– До речі, ви згадували Вальдека, але так і не сказали, як він? – Герман подивився на Альгіна.

Той знизав плечима.

– Не знаю. Цілителі бояться робити прогнози. Але ходять чутки, що він може залишитися німим.

– Але він тоді не зможе тоді вчитися в академії! – вигукнула Кхибра. – Як він буде вимовляти заклинання, і здавати сесії?

– Він може розвинути ментальні здібності, – відповів Гріс, – До того ж, ментальні маги сильніші за звичайних. А сесію здати можна письмово.

– Це правда, – підтвердив Альг і відвів погляд. Почуття провини за свою зведену сестру не полишало його.

Повернувся Лік. Зі згортком під пахвою і книжками в одній руці, в іншій – ваза з великими золотистими персиками. Він кинув згорток на ліжко, туди ж поставив вазу.

– Пригощайтеся, – ельф кивнув на фрукти. – Один залиште Шафрану.

Ми розібрали персики. Під ними виявилася пляшечка з чорнилом і два блюдця. На одне Лік поклав персик, в інше – налив чорнила.

– Пропоную розстелити папір на підлозі, – сказав Альг. – Герко, у тебе вистачить сил на блукаючий імпульс? Страшенно не люблю їх створювати – у мене потім долоні весь день сверблять.

Герман лише розвів руками.

– Вибач, я порожній.

Альгін зітхнув, приклацнув пальцями й щось дуже тихо промовив, у кімнаті з’явився невеликий рухомий вогник. Богріс присів навпочіпки та заглянув під ліжко.

– Думаєш про те саме, про що й я? – присів поруч Лік.

– Тут ніхто не помітить роботу фамільяра. Ніхто не може поручитися, що раптово не відчиняться двері і до кімнати не вдереться Рані. У гніві він страшний.

– Ми вже це зрозуміли, – зітхнула я. – Шафранчику, подивися, ти зможеш там працювати?

Клоп залетів під ліжко.

– Місця, звісно, замало, але в цілях конспірації підійде.

Лік та Альгін розстелили під ліжком аркуш, притиснули кути книжками й поставили блюдця. Гріс зробив прив’язку блукаючого імпульсу на фамільяра.

– Приглуши його трохи, – попросив клоп. – Я осліпнути можу.

– Тільки без мене, – пробурмотів Альгін.

Богріс виконав прохання Шафрана. Ми опустили ковдру і вчасно: в кімнату без стуку увійшов Скріраніель.

– Руто, із Ситова прибув архимаг Його Величності Еріка Другого. Він хоче негайно тебе бачити.

– Мені потрібно переодягнутися, не піду ж я на зустріч з такою плямою на спідниці, – я вказала пальцем на пляму, яка залишилася від відвару.

– Я привезла її речі, – запевнила ельфа Кхибра.

– Тільки швидко, Карліан не любить довго чекати.

– Ми миттю, – запевнила його тролиця.

Я пригорнула до грудей ножі та рушила за Кхиброю. Чому цьому Ясноокому спало на думку шукати мене? Що йому від мене потрібно? Невже і йому потрібен мій медальйон? Хто зна’, але йти до нього на зустріч не хотілося.

Я згадала Шрама, його самовпевненість, а потім – розгубленість. Якого біса він не допоміг? Що мав на увазі батько, згадуючи минуле? Я розуміла одне – Грондер Вікк добре знав моїх батьків.