Битва королів - Джордж Мартін
— Здається мені,— гойднувся вперед Тиріон,— що в нас є шанс. Переманити Лораса Тайрела на свій бік, а ще до нас можуть приєднатися лорд Мейс Тайрел зі своїми прапороносцями. Може, вони і присягнули зараз Станісу, але вони його любити не можуть, бо від початку б до нього приєдналися.
— А нас вони люблять більше? — поцікавилася Серсі.
— Навряд чи,— сказав Тиріон.— Вони любили Ренлі, це очевидно, але Ренлі загинув. Може, нам вдасться переконати їх віддати перевагу Джофрі перед Станісом... якщо ми не баритимемося.
— Переконати чим?
— Золотом,— миттю припустив Мізинчик.
Вейрис поцикав язиком.
— Любий Пітире, ви ж не хочете сказати, що могутніх лордів і лицарів можна купити, як курчат на ринку?
— Ви давно ходили на ринок, лорде Вейрисе? — поцікавився Мізинчик.— Боюся, лорда зараз купити легше, ніж курча. Звісно, лорди квокчуть гоноровіше, ніж кури, й ображаються, коли ви, як купець, пропонуєте їм гроші, але рідко відмовляються від подарунків... почестей, земель, замків...
— Підкуп спрацює з маломожними лордами,— сказав Тиріон,— а з Небосадом — ні.
— Щира правда,— визнав Мізинчик.— Ключ тут — лицар квітів. У Мейса Тайрела є двійко старших синів, але Лорас завжди був мазунчиком. Переманіть його — і Небосад ваш.
«Так»,— подумав Тиріон.
— Схоже, нам варто засвоїти урок, який дав нам покійний лорд Ренлі. Зробити з Мейса Тайрела союзника так, як це зробив він. Через шлюб.
Вейрис усе зрозумів першим.
— Ви хочете одружити короля Джофрі з Марджері Тайрел.
— Атож.
Юній дружині короля Ренлі років п’ятнадцять-шістнадцять, наскільки він пригадував... так, вона старша за Джофрі, але кілька років — то ніщо, і все складається так чудово, що ліпше й не вигадаєш.
— Джофрі заручений з Сансою Старк,— заперечила Серсі.
— Шлюбні угоди можна розривати. Який сенс одружувати короля з дочкою мертвого зрадника?
Тут заговорив Мізинчик.
— А його світлості можна пояснити, що Тайрели набагато заможніші за Старків, а Марджері, подейкують, дуже вродлива... і вже доросла й доступна.
— Так,— сказав Тиріон,— Джофу це точно сподобається.
— Мій син замалий, щоб думати про таке.
— Ти так гадаєш? — мовив Тиріон.— Йому тринадцять, Серсі. В такому віці я одружився.
— Ти нас усіх зганьбив отою дурною вихваткою. Джофрі спечений з кращого тіста.
— Настільки кращого, що примусив сера Бороса здерти з Санси сукню.
— Він розсердився на дівчину.
— І на малого кухарчука, який вчора ввечері розлив суп, він теж розсердився, але його роздягати не велів.
— Тут не йшлося про якийсь там розлитий суп...
«Ні, тут ішлося про гарненькі груденята». Після інциденту у дворі Тиріон поговорив з Вейрисом, чи не можна влаштувати Джофрі візит до Чатаї. Він сподівався, що трошки меду підсолодить хлопцеву вдачу. Може, він, боги збавте, навіть буде вдячний, а Тиріон не відмовився б отримати бодай дрібку вдячності від свого суверена. Звісно, робити все потрібно таємно. Найважче буде розлучити його з Гончаком. «Пес вічно крутиться під ногами в господаря,— зауважив він Вейрису,— але ж усі люди колись сплять. А деякі ще грають у кості й навідуються до повій».
«Гончак має всі три звички, якщо ви про це питаєте».
«Ні,— мовив Тиріон,— я питаю коли».
Вейрис, загадково посміхаючись, поклав палець на щоку.
«Мілорде, людина підозрілива могла б подумати, що ви хочете довідатися, коли Сандор Кліган не охороняє короля Джофрі, та скривдити його».
«Ну, ви ж цього не подумаєте, лорде Вейрисе,— сказав Тиріон.— Я-бо всього-на-всього хочу трішки любові від Джофрі».
Євнух пообіцяв поклопотатися цим питанням. Але війна вимагала свого, тож Джофрі доведеться почекати з переходом у статус дорослого чоловіка.
— Ти, звісно, знаєш свого сина краще за мене,— змусив себе Тиріон мовити до Серсі,— але все одно про шлюбну угоду з Тайрелами варто поміркувати. Можливо, це єдиний шанс продовжити Джофрі життя, щоб він таки дожив до шлюбної ночі.
Мізинчик був з ним згоден.
— Що може Старківна дати Джофрі, крім свого тіла, хай якого звабливого? А з Марджері Тайрел він отримає п’ятдесят тисяч мечів і всю потугу Небосаду.
— Так і є,— поклав Вейрис м’яку долоню королеві на рукав.— У вас материнське серце, і я знаю, що його світлість кохає свою любку. Та королі мають навчитися ставити потреби королівства вище за свої бажання. Я вважаю, що цю пропозицію варто зробити.
Королева вивільнилася від євнухової руки.
— Були б ви жінками, так би не говорили. Кажіть, що хочете, але Джофрі гордість не дозволить задовольнитися недоїдками Ренлі. Він не погодиться.
Тиріон знизав плечима.
— Коли за три роки король досягне повноліття, зможе погоджуватися або не погоджуватися, скільки заманеться. А доти у нього є ти — його регентша, і я — його правиця, і він візьме шлюб з тим, з ким ми скажемо. Недоїдки це чи ні.
У Серсі в сагайдаку стріл більше не лишилося.
— Що ж, робіть свою пропозицію, але боги бороніть нас, якщо Джофу не сподобається дівчина.
— Я втішений, що ми нарешті дійшли згоди,— сказав Тиріон.— Так, і хто з нас поїде до Буремосту? Встигнути передати серу Лорасу нашу пропозицію слід до того, як він охолоне.
— Ви хочете послати на переговори когось із ради?
— Навряд чи можна очікувати, що лицар квітів захоче спілкуватися з Броном чи Шаґою, правда? Тайрели гонорові!
Сестричка Серсі не гаяла часу — зразу спробувала повернути ситуацію собі на користь.
— Сер Джейслін Байвотер шляхетного походження. Пошли його.
Тиріон похитав головою.
— Нам потрібен хтось такий, хто не просто перекаже наші слова та привезе назад відповідь. Наш посол має сам говорити від імені короля і ради та швидко залагодити справу.
— Волю короля озвучує правиця,— в очах Серсі дикополум’ям зблиснуло світло смолоскипів.— Якщо поїдеш ти, Тиріоне, то це наче сам Джофрі поїхав. І чи є хто кращий? Ти володієш словом, як Джеймі — мечем.
«А ти квапишся виперти мене з міста, Серсі?»
— Ти надто добра, сестро, але мені здається, що залагодити шлюб для хлопця краще його матері, ніж дядькові. До того ж ти легко завойовуєш друзів, про що я і мріяти не смію.
— Я потрібна Джофу тут,— примружилася вона.
— Ваша світлосте, мілорде правице,— втрутився Мізинчик,— ви обоє потрібні Джофу тут. Дозвольте поїхати замість вас мені.
— Вам?
«Цікаво, яка з цього користь йому?» — подумав
