Історія однієї з фей - Тетяна Собчук

Перший тиждень літніх канікул. Сьогодні середа. Як і казала вчора мама, машина приїхала за нами рівно о дванадцятій. Ми всі спустилися в хол маленького готелю, де пробули лише добу.

Поки наші валізи пакували в багажник авто я помітила, що і мама і бабуся одягнулися до зустрічі з дідусем і за сумісністю Герцогом. Вони були одягнуті більш офіційно ніж ми.

Мама вибрала простий бордовий костюм. Зверху була чорна блуза з круглим вирізом. Спідниця-олівець наголошувала на її фігурі. А поверх блузки був такого ж кольору, як спідниця, піджак. Чорний комірець добре поєднувався з блузкою під ним. Але замість звичних гудзиків на ньому бив зав'язаний вузлик і до країв звисали його бордові кінці. Взута мама була у чорні туфлі на шпильці.

Бабуся одягла сувору сукню синього кольору із сірими вставками. Воно було на широких бретельках із круглим вирізом на грудях. На ногах були синього кольору туфлі на стійкому маленькому каблучці.

Наші з дівчатами образи відрізнялися від них. По-перше, ми не брали з собою офіційний одяг. По-друге, ми не брали багато речей. І по-третє, це не офіційний прийом у Герцога, хоча від частини це теж, а зустріч з моїм дідусем. Тому ми одяглися просто, але стримано одночасно.

Я обрала простий літній сарафан на тонких бретельках. Він був білим з блакитними квітами по всій сукні. Спідниця била до середини стегна і складалася із трьох частин. Кожна з нижніх накладалася на верхню маленьку збірку. Зверху груди підкреслював маленький вузлик з короткими кінчиками, що стояли в протилежні сторони. Взула я легкі босоніжки на маленькій танкетці.

Глорія була одягнена просто і по літньому. Її образ складався із трьох речей. Рожевий смугастий Топ. Білою вільною спідницею від пояса до середини стегна. І поверх цього був шифоновий кардиган у рожеві квіти. Вільні короткі рукави. Спереду він був коротшим і драбинкою переходив на задню частину, що була довшою. На ногах літні сандалі.

Джесс одягла рожеве квіткове плаття до коліна. Верх був на бретельках, котрі зав'язувалися на бантики. Частина сукні на грудях була вільною, але зверху зібрана невеликою гумкою. На тому ж рівні були зроблені рукавчики, які були на гумці зверху і вільні знизу. Середина сукні була зібрана тонкими вертикальними резиночками і йшла фігурою дівчини. Низ був пошитий дзвіночком. Взула Джесс рожеві босоніжки на невисокому стійкому каблучці.

Ми всі сіли в машину і поїхали на зустріч із дідусем.

Їхали близько півгодини. За вікном змінювався вид на диво-місто. Через деякий час від міста не залишилося й сліду. Це означало, що будинок Герцога був у центрі. І жив він не в простому будинку, а в самому що не є справжньому замку. До якого потрапити можна лише одним шляхом через головні ворота та охорону. Авто зупинилося перед самими сходами, що ведуть до вхідних дверей. Нам відчинили двері машини і ми вийшли з неї. Із багажника дістали валізи і понесли усередину.  А до нас спускався чоловік приблизно такого ж віку, як моя бабуся.  Я й подумати не могла, що їм виявиться мій дідусь.

Одягнений чоловік був у білу сорочку і такого ж кольору штани. А зверху синій розстібнутий піджак. На ногах були білі туфлі. Волосся чоловіка було сиве, але все ж таки акуратно покладене назад. На обличчі коротка сива борода та вуса, що йому дуже йшло. Він швидко пройшовся поглядом по всіх і зупинився на моїй бабусі.

— Доброго дня, Мірандо, — сказав чоловік з легкою усмішкою на обличчі.

— Здрастуйте, Георгію, — з такою ж легкою посмішкою відповіла бабуся.

— Ти як завжди чудово виглядаєш і майже не змінилася з нашої останньої зустрічі, — знову заговорив він і дивився тільки на неї.

— Дякую, — сказала бабуся, — ти теж добре виглядаєш.

— Сабріно, рідна, — звернувся вже до моєї мами, — ти трохи змінилася. Щось трапилося? — стурбовано спитав він у неї.

— Доброго дня, тату, — відповіла мама, — нічого страшного, пізніше розповім.

— Як я гадаю ти Катаріна? — спитав чоловік, звертаючись до мене.

— Так, — відповіла я, — приємно з Вами познайомиться.

— Можна на «ти», — сказав він з більшою усмішкою, ніж до того розмовляв з бабусею та мамою, — познайом, будь-ласка, зі своїми подругами.

— Добре. Це Глорія, — вказала на дівчину.

— Здрастуйте, — одразу познайомилася вона.

— Здрастуйте, — коротко відповівши, перевів погляд на іншу.

— А це Джессіка, — представила я другу дівчину.

— Вітаю. Можна просто Джесс, — посміхнувшись, сказала дівчина.

— Доброго дня, — відповів він і другій моїй подрузі.

— Ну що ж, ходімо всередину, — з усмішкою звернувся він до всіх нас. І отримавши схвальні кивки ми піднялися сходами в замок.