Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
Причому, навіть виграючи сотні рублів у зимуху, не відчувалося такого хвилювання, як тепер, нишком вправляючись у чорнофізичній науці. Дитяча радість! Трохи краще розумілося Ніколу Теслу. Всі великі дослідники й винахідники потерпають від певного вродженого інфантилізму, достоту «моляться» на нього, як сказав би Ачухов. Насилу стрималося, щоб зуби до мороскляного відображення не вищирити й не потерти задоволено рук. (Тьмідина вистрелила б під шкірою блискавками тіні).
Проте, щоб здобути наступні чорнобіологічні рослини на корм для пацюків Павліча, довелося включити в плян Зєйцова, бо годі було непомітно залізти нагору на шафи й викопати із куветів тунґетитові овочі, коли люди ще працювали в Лабораторії. Вийшлося перед Іртеймом, щоб не збуджувати підозр, і почекалося в коридорі на першому поверсі, аж Чинґіз дав знак, що й голландець вийшов; відтак повернулося і постукалося умовленим чином. Зєйцов пустив. Кинулося без слів до куветів, аби встигнути попереду бригади оббивачів льоду, й впакувалося до мішка під шубою вісім добре вирощених рослин, по одній із кувети, зарівнявши потім отвори від них. Бусічкін певно врешті-решт помітить, але, з Божою поміччю, тоді вже буде надто пізно для будь-яких розслідувань. Вислизнулося з Лабораторії, наказавши ще Зєйцову добре напалити в печах. Він понуро похитав головою.
Так, це була безсумнівна крадіжка, — але не задля будь-якого прибутку вчинена, а в гонитві Шляхами Мамутів за замороженим батьком.
Спиртові склади Хрущинського й Синів на Туманному проспекті замикали свої ворота задовго після настання темряви. Під’їхалося санями, узятими з-під двірця Мармеладница, й послалося Щекєльніковa, щоб той розпитав, чи пан Ізидор Хрущинський на місці: його не було, але мав з’явитися після сьомої, щоб залагодити тут якісь бухгалтерські справи. Через Чинґіза попередилося, що повернуся й вирушилося до Обсерваторії Тесли. Світіні залягали на імлі в привабливих арабесках; тунель, пробитий у них санями, тонув у червоних, кривавобарвних веселках. Ударилося в уста й озирнулося на Собор Христа Спасителя. — Чи немає у вас враження, пане Щекєльніков, що Черное Сияние уже доволі довго нависає над містом, але якось невидимо, тьмітлом не надто шикуючи? — Ви думаєте? — він глипнув понад мороскляними окулярами. — Знову їхня робота, покручів клятих, на палі б їх усіх понастромлювати. — Кого? — Ну, отих чертей, чарівників-инородцев, а кого ж іще? — Кгррр. А що, вони якось впливають на Сяйва? — Ну, побачимо, впливають, не впливають. Але шкоди б від цього точно не було.
Поспішаючи залою під фрескою літа, відкрилося годинник; його трималося при теплі тіла, тож він добре ходив. З кравцем було домовлено на Цветистой о пів на десяту вечора, бо пан Войслав не міг обіцяти повернутися раніше; тож час іще був.
Біля підніжжя сходів і перед входом у внутрішні коридори Обсерваторії зібралося з тузінь чоловіків, частина тримали характерні валізочки із фотографічними камерами; поміж ними зауважилося Авксєнтьєва. Два поставні козаки перегороджували їм шлях. Прослизнулося поруч, перш ніж журналисты зорієнтувалися. Може, Ґріґорій Ґріґорьєвіч не встиг упізнати. Тесла полюбляв потримати їх тут кілька годин, а відтак виступити з якоюсь фантастичною заявою для преси. Коні понесли, подумалося, виймаючи з-за пазухи мішок із чорнобіологічними овочами. Ніхто вже тією трійцею-запрягом не керує, і точно не Нікола, й не Крістіна, що б вона не вигадувала. Але, можливо, їй слід переказати пропозицію японців; може й справді дійде до того, що треба вже буде тільки рятувати життя винахідника й mademoiselle Філіпов. Хто знає, чи не врятує це життя й батькові, якщо Нікола зуміє ще цієї зими запустити той свій Молот Тьмідини, щоб зруйнувати Кригу на Шляхах Мамутів. Із двох лих, утримання Криги в Сибіру й Відлига в Європі були би безпечнішим сценарієм. Значит, добре лист передбачав: ВІДЛИГА ДО ДНІПРА — ПЕТЕРБУРҐ МОСКВА КИЇВ КРИМ НІ — ЯПОНІЯ ТАК — РОСІЯ ПІД КРИГОЮ — БОРОНИ ЛЮТИХ! Щоправда, панові Поченґлу далося слово про щось зовсім протилежне…
Саша Павліч із інженером Яґо й ще одним асистентом Тесли вовтузилися із великим тунґетитовим дзеркалом. Вийнявши чисту тахлю тунґетиту, Тесла збирався бомбардувати її сфокусованими пучками світла, вивчаючи згодом відбите світло, або зміни в самій тахлі; й те саме повторити із тьмітлом.
— Упродовж півдня туди й сюди помпував, — мовив Саша, відсапавшись, — і раптом йому захотілося досліджувати властивості тьмітла. Говорить про Максвелла, Айнштайна, про якихось Планка й Бора, розмовляє сам із собою про промені неґативних імовірностей, і все упереміш із Ґете. Уфф! Ви його краще знаєте, правда ж, господин Ґерославський? Що це може означати?
— Новий експеримент вигадав, це давній його стан, що він стрибає від ідеї до ідеї. Особливо зараз, знетьміднений, він легко розпорошує увагу.
— Ні, ні, — Павліч глянув на інженера Яґо й показав на кут із пацючими клітками. Пройшлося туди, здіймаючи по дорозі шубу й шапку. — Вєнєдікте Філіповічу, сьогодні уранці, ще дев’ятої не було, зайшов сюди до нас, до робітні, високий чиновник Канцелярії Генерал-Губернатора, за особистим дорученням графа Шульца, з військовою свитою, з козаками; потім вони розпитували кожного з нас окремо…
— Той чиновник. Тілом вутлий? Волосся ясне? Зуби гнилі?
— Так, ну так.
— Як прізвище? Чи не Ур’яш?
— Ви його знаєте?
— Ну, він мені не представився. — Подалося Павлічу мішок; той зазирнув, сховав під столом. Знялося мороскляні окуляри, контури й барви людей і предметів замерзли на своїх місцях. — І чого він од вас хотів?
—
