Діаболік - С. Дж. Кінкейд
— Ви погрожуєте нам? — запитав батько Невені тремтячим голосом.
Тайрус поглянув прямо йому у вічі.
— Хіба ви ще не зрозуміли, що це не так? Мене відправили сюди з єдиною метою: застосувати цю біологічну зброю, але я ніколи цього не зробив би. Навіть якби це коштувало мені життя. Я вже продемонстрував вам це. Ви збиралися вбити мене, і я приготувався до смерті, але все одно не використав зброї. Я не маю наміру рухатися шляхом моїх предків! Я прибув сюди, щоб вирішити конфлікт під час перемовин, і вберегти вашу планету від руйнування. Незалежно від того, яке рішення ви ухвалите сьогодні: вбити чи відпустити мене, ця ампула залишиться закритою і невикористаною, — він нахилився вперед. — Якщо ви вирішите залишити мене в живих, я можу пообіцяти вам одну річ: ви більше ніколи не зіткнетеся з подібною загрозою. Після повернення на Хризантеміум, я захоплю владу, скинувши з престолу свого дядька. Потім я планую послабити владу Вельмишановного Панства над Імперією й назавжди звільнити вас від їхнього впливу.
У мене перехопило подих, коли я почула, як Тайрус відкрито говорить про державну зраду. Люмінарці почали перешіптуватися, приголомшені сказаним, але дозволили йому говорити далі.
— Я бачив вбивчий космос неподалік від вашої планети. Я розумію, яка небезпека загрожує вам у найближчому майбутньому, — мовив Тайрус. — Я розумію, чому ви бажаєте вийти із союзу. Імперія гальмує розвиток технологій і знань, необхідних для вашого порятунку, і заборона Імперії на освоєння нових знань впроваджена винятково для збереження влади Вельмишановного Панства. Тих, хто ставить під сумнів необхідність подібних репресій, вважають богохульниками і єретиками, які виступають проти віри Геліоніки — віри маленьких і нікчемних вельмож, котрі використовують її як палицю для биття. Це я можу сказати напевне. Я народився і виріс серед цих людей. Релігія — це лише їхній інструмент і більше нічого.
Невені вийшла вперед і з недовірою перепитала:
— А навіщо вам діяти по-іншому? Якщо ви зробите те, що обіцяєте, ви лише зруйнуєте підґрунтя власної сили.
— А які альтернативи? — сказав Тайрус. — Чекати, доки вбивчий космос не поглине все навколо? Чекати, доки ми не зможемо і кроку ступити, не зіткнувшись із власним забуттям? Застій і бездіяльність — це смерть, Панно Сагну. Замість того, щоб увійти в аннали історії мов черговий боягуз, який закрив очі руками й сховався від неминучих реалій у мимовільних насолодах і втіхах, я хочу бути тим, хто зробить перший крок на шляху до змін.
— І як ви це зробите? — уїдливо запитав голос із натовпу.
— Мій дядько вже дав мені засіб для протидії Вельмишановному Панству. Він відібрав владу в багатьох великих імперських родин. Тепер Імператор може ухвалювати самостійні рішення в Сенаті без будь-якого контролю з боку вельмож. Я здатен відібрати силу, яку він захопив, — мандат, що він підготував для себе, — і протидіяти будь-яким запереченням Вельмишановного Панства. І, клянуся вам, я це зроблю!
— Звідки нам знати, що ви говорите правду? — запитав батько Невені. — Ви можете змінити свою думку, тільки-но влада опиниться у ваших руках.
— Усе дуже просто, — сказав Тайрус, — ви щойно почули слова зради із моїх вуст. Я зізнався вам, що планую вбити свого дядька Імператора. Власне, я навіть зізнався, що допомагаю Діаболіку зображати із себе Сенатора фон Імпірінс, і приховую це від Вельмишановного Панства, хоча зрадою вважається навіть саме володіння Діаболіком, — він вказав на мене рукою.
Кілька пар здивованих очей поглянули в мій бік. Невені глитнула, але навіть не подивилася на мене.
— Я дав вам карти в руки, — мовив Тайрус, — кожному з вас: майже десяток свідків, компромат, що може легко знищити мене до або після того, як я стану Імператором, бо хто з Вельмишановного Панства стане терпіти мене на троні, коли дізнається про мої наміри?
Серед натовпу пробіг шепіт.
— Я довіряю вам свої найнебезпечніші секрети, — переконливо мовив Тайрус, — тому що у нас одна мета. Вона об’єднує нас. Ми прагнемо одного й того ж. Тепер вибір за вами: чи дозволите ви мені вийти звідси і здійснити задумане, чи вб’єте прямо тут і зараз? Моє життя у ваших руках.
Він розвів руки, а я боролася зі спокусою вистрибнути вперед і захистити його від них.
Я побачила, як високопосадовці, один за одним, випускали з рук кобури, у яких вони тримали зброю. Потім Тайрус спокійно зробив ще один ковток води, і я зрозуміла: він житиме. Нарешті йому вдалося переконати Люмінарців.
Ми вдвох сиділи біля вікна «Олександрії», і я вдивлялася вниз, поки корабель злітав із поверхні планети, з подивом розмірковуючи над тим, як Тайрус Домітріан вдало владнав ситуацію, принаймні для Імператора. Тайрус прилетів і переконав повсталих Люмінарців залишитись у складі Імперії. Імператор не знатиме, як йому це вдалося, і що Тайрус насправді сказав повстанцям, чи до яких махінацій вдався — він ніколи про це не дізнається. Це будуть вважати проявом політичного генія Тайруса.
Перед нашим від’їздом Невені прийшла побачитися зі мною. Тримаючись на безпечній відстані, вона промовила:
— Ти повинна знати, що більшості людей — більшості Ексцесів, як я, — байдуже до генетично створених людей. Вони... вони як попередження Вельмишановного Панства про те, що ми
